8 травня. Наші погляди мають бути звернені на Ісуса

“Я відчайдушно біжу до мети —- до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі” (Филп.3:14).ХП 139.1

Протягом усього життя ми будемо стикатися зі силами темряви і отримувати дорогоцінні перемоги. Наші погляди мають бути спрямовані на нагороду. Коли Ісус Навин відійшов від Йордану, щоби йти на Єрихон, він зустрівся з найвеличнішою Істотою і негайно гукнув Її: “Чи ти наш, чи з ворогів наших?” У відповідь він почув слова: “Я начальник Господнього війська... скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, святе” (І.Нав.5:13, 15). Не Ісус Навин, проводир Ізраїля, а Сам Христос зруйнував Єрихон.ХП 139.2

Сини Ізраїлеві постійно отримували уроки від Господа. Скерувавши увагу євреїв на Небесного Бога, Христос навчив їх не привласнювати собі славу. Тож не підносьмо себе. Коли нам починає здаватися, що нібито ми чогось варті, згадаймо, що у порівнянні з іншими людьми у нас немає нічого принципово відмінного або кращого, за винятком того, що дав нам Бог.ХП 139.3

Коли ми будемо мати в чомусь потребу, не забуваймо досвід Ізраїлевих дітей. Натхненне перо ясно викладає історію євреїв. Нам не потрібно наслідувати їхній приклад і, подібно до них, нарікати чи виявляти незадоволення. Бог не вклав в уста Мойсея жодного слова осуду У цьому розумінні ізраїльтяни повинні були бути відокремленими від усіх інших народів і були несхожими на них.ХП 139.4

Схоже, що чимало тих, котрі приймають релігію Ісуса Христа, думають, що вони роблять крок донизу. Таким потрібно відмовитися від зарозумілості та впевненості у своїй праведності і упокоритися перед Богом. Ті, що встановлюють зв'язок із живим Богом, як Його сини та дочки, фактично, роблять крок угору...ХП 139.5

Ми покликані говорити про небесне та вічне, залишаючись перед Богом покірними прохачами. Будь-кому з нас небезпечно вважати, що ми стоїмо на тому місці, де неможливо послизнутися, але нам слід пам'ятати, що земля, на якій ми стоїмо, — земля свята. Отож, очистьмо храм душі від усілякої скверни, аби Христос міг увійти до нього і зацарювати там як Повелитель. Споглядаючи на Ісуса Христа, ми будемо уподібнюватися до Нього. Чим тісніший зв'язок матимемо з Ним, тим виразніше будемо бачити свою недосконалість... Щоб пізнати силу істинного благочестя, ми повинні сховатися в Ісусі, цілковито присвятивши себе Йому... Повністю присвятіть Богові свої силу, розум і здібності. На яке б місце Він вас не поставив, якою б скромною не була ваша посада, добросовісно виконуйте доручену вам справу^{1Рукопис 36, 1885 р.}.ХП 139.6