28 травня. Молитовні будинки — місця перебування Бога

“Тож промовив цар Давид до пророка Натана: ‘Оце я живу в кедровім палаці, а Ковчег Божий стоїть посеред намету!’” (2Сам.7:2).ХП 159.1

Кожного разу, коли Давид думав, що для Божого ковчега, який символізував Божу присутність, досі немає відповідного місця для його перебування, царя непокоїло сумління, оскільки сам він жив у розкішному палаці з кедра. Ковчег, як і колись, знаходився у скинії, збудованій ще у пустелі, і яку левіти майже сорок років носили, мандруючи від гори Хорив і аж до Єрусалима. Однак нині подорож народу завершилася, і він оселився в Обітованій землі. Давид дивився на коштовні будівлі з кедра, на будинки ізраїльтян, які проживали в багатій ханаанській землі, і думав про те, що потрібно збудувати достойний для перебування Бога храм. Він отримав вказівку про місце, де він мав бути побудований; були також отримані найдетальніші інструкції щодо будівлі, після чого Соломон взявся за цю велику роботу.ХП 159.2

У будівництві храму було задіяно чимало людей; споруджена ними будівля була просторою та величною. Господь Бог вшанував будівничих, тому що вони збудували Йому Святиню, куди люди могли приходити для поклоніння Йому. Усі, котрі щиро поклонялися Богові, отримували Його благословення.ХП 159.3

Перша Скинія, збудована за вказівкою Бога, дійсно, була удостоєна Його великих благословень. Поклоняючись у Святилищі, люди готувалися до поклоніння Богові в нерукотворному храмі, що був на Небі. Що ж стосується храму Соломона, то усе його каміння висікалося і оброблялося в каменярні, після чого його привозили на місце будови. Окремі камені складалися без додаткової обробки, не було чути звуку сокири чи молота. Дошки також виготовлялись і підганялись у лісі. Усі меблі для храму також були привезені в готовому вигляді.ХП 159.4

Так само могутній Каменяр істини виводить Свій народ із каменярні цього світу і “шліфує” людей, котрі називають себе Божими дітьми, аби вони зайняли належне місце в Його небесному храмі. Ми хочемо, щоб Небесний Майстер істини звершив Свою роботу і для нас. Нам відведено на цій землі випробовувальний термін, і ми повинні пройти через Руки Бога. Необхідно відшліфувати і вирівняти всі нерівні кути та шорсткі поверхні, щоб ми стали придатним камінням для Божої будівлі. Ми приходимо до Церкви з недоліками в характері, однак не маємо права і далі плекати ці недоліки. Ми повинні бути оброблені і підігнані для Божої будівлі. Нам потрібно бути “Божими співпрацівниками”, бо ми “є Божою нивою, Божою будівлею” (1Кор.3:9). Знаючи усі ці фактори, ми зобов'язані подбати й про те, щоб храм не був опоганений гріхом. Нам треба бути не мертвим, а живим камінням, що відображає образ Христа. Тож будемо поклонятися Йому у Дусі та істині (див. Йоан.4:24). ^{1Рукопис 49, 1886 р.; Видані рукописи, т. 3, с. [230-232]}.ХП 159.5