5 червня. Духовні підйоми не виключають духовних падінь

“І послала Єзавель посланця до Іллі зі словами: ‘Отак нехай зроблять мені боги, та ще й додадуть, коли я завтра о цій же порі не зроблю з життям твоїм, як ти зробив із життям кожного із них!’” (1Цар.19:2).ХП 168.1

Як би сміливо, успішно і мужньо діти Божі не виконували свою особливу роботу, вони можуть втратити мужність, якщо не будуть постійно дивитися на Бога і не матимуть впевненості у тому, що саме Він доручив їм цю роботу. Як тільки Бог чудовим чином відкриває Своїм дітям власну силу, “підперізуючи” їх для виконання Своєї справи, у їхньому житті виникають обставини, які випробовують їхню віру. І якщо вони не будуть повністю довіряти Господу, то зазнають поразки.ХП 168.2

Так сталося і з Іллею. Силою Божою він переміг пророків Ваала, але був розчарований наступними подіями. Погрози нечестивої цариці позбавили його мужності і віри. Ілля випустив з поля зору Того, Хто ним опікувався, і вирішив врятувати своє життя втечею, хоч Бог не говорив йому цього робити. Пророк був надзвичайно пригнічений, оскільки сподівався: чудо, яке він здійснив перед народом, матиме значніші наслідки.ХП 168.3

Якби Ілля, знаючи, що він виконав Божественну волю, і далі зберігав довір'я до Бога; якби він зробив Бога своїм захистом та силою, твердо і непохитно відстоюючи істину, то це справило б таке враження на царя і народ, що в Ізраїлі могла би відбутися справжня духовна реформа. Перебуваючи під Божественним натхненням, Ілля був готовий до випробувань, але, коли загрозливу вістку від Єзавелі прокричали йому на вухо, розбудивши від глибокого сну, він втратив свою надію на Бога...ХП 168.4

Це був час, коли він повинен був зберегти мужність у Господі, демонструючи живу і діяльну віру. Йому не слід було втікати від виконання свого обов'язку. Бог чудовим чином явив би йому Свою силу, запевняючи цим пророка, що він у жодному разі не буде залишений, і у Бога достатньо сили, аби підтримати Свого вісника, оскільки Господь є Повелителем небесних і земних сил.ХП 168.5

Але Ілля в той момент забув про Бога і просто втікав... “Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось доторкнувся до нього ангел і сказав йому: ‘Вставай, їж!’” Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені коржик і жбан з водою... Ангел Господній прийшов удруге, доторкнувся до нього й сказав: “Уставай і їж, бо далека перед тобою дорога”.ХП 168.6

Я зворушена серцем, коли читаю слова Святого Письма і бачу ту зацікавленість, яку небесна сім'я виявляє до вірних слуг Всевишнього. “Встав він, попоїв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей аж до Божої гори Хорив”. ^{1Лист 62, 1900 р.}ХП 168.7