29 липня. Краще постраждати, ніж піддатися спокусі

“Він у покоряв тебе... щоб ти пізнав, що не тільки хлібом живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх” (Втор.8:3).ХП 223.1

Христос боровся із сатаною в пустелі, коли поруч не було жодного друга, здатного прийти Йому на допомогу. Сатана — хитрий і підступний, неправда — його головний товар. Застосовуючи усю свою силу, він намагався перемогти людську природу Христа...ХП 223.2

Вишуканими вигадками сатана зачарував першого Адама, те саме він робить із сучасними людьми, переконуючи їх повірити неправді. Адам не піднявся над своєю людською природою і не попросив Бога про допомогу. Він повірив словам спокусника. Але другий Адам не повинен був стати бранцем ворога.ХП 223.3

Адам мав перевагу над Христом, оскільки тоді, коли спокусник підійшов до нього, він не зазнав наслідків гріха. У всіх відношеннях він був досконалою людиною, володіючи прекрасним фізичним здоров'ям і ясним розумом. Його оточувала слава Едему, і він щодня спілкувався із небесними істотами. Ісус був у зовсім іншому становищі, коли в пустелі вступив у боротьбу із сатаною...ХП 223.4

Ворог використав проти нього усі хитрощі, на які тільки був здатний. Коли Христос перебував в ослабленому стані після тривалого сорокаденного посту, колись наймудріший із ангелів знайшов найспокусливіші слова, які тільки були в нього в арсеналі, намагаючись підкорити розум Христа своєму розумові... “Якщо Ти Син Божий, — сказав він, — прояви Свою силу і заспокій свій нестерпний голод”. “Скажи, щоб це каміння стало хлібом”...ХП 223.5

Коли Христос сказав сатані: “Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст”, Він повторив ті самі слова, які понад чотирнадцять віків тому сказав Ізраїлю.ХП 223.6

Коли в пустелі закінчилися усі запаси їжі, Бог почав регулярно і в достатній кількості посилати Своєму народові небесну манну. Тим заходом Він хотів показати євреям: поки вони покладатимуться на Бога і ходитимуть Його шляхами, Він не залишить їх. Тепер Спаситель проілюстрував на власному досвіді той урок, який Він колись виклав Ізраїлю. Словом Божим була надана допомога великій кількості євреїв; те саме Слово мало допомогти Ісусові. Він терпляче очікував, коли Бог вважатиме за потрібне послати Йому полегшення. Підкорившись Богові, Він пішов у пустелю і там відмовився самостійно добувати Собі їжу, до чого підштовхував Його сатана. Перед усім Всесвітом Він засвідчив, що значно краще переносити страждання, які випадають на долю людини, ніж будь у чому відступити від Божої волі.^{1Рукопис 113, 1902 р.}ХП 223.7