28 вересня. Ісус став гріхом за нас, страждаючи на самоті

“Моє серце розбила наруга, і Я знемігся: я чекав співчуття та його не було, і потішителів — та не знайшов нікого!” (Псал.69:21).ХП 286.1

Непорочний Син Божий висів на хресті. Усе Його тіло було вкрите ранами. Руки, які так часто протягувались для благословення, та ноги, які не знали втоми в служінні любові, були прибиті до хреста; колючки тернового вінка впивалися в Його царственну голову. З тремтячих уст був готовий зірватися мученицький зойк. Усе, що Він витерпів: і кров, яка стікала з Його голови, рук і ніг, біль, котрий шматував Його тіло, і невимовні страждання, що сповняли Його душу, коли Отець відвернув від Нього Своє лице, — все нагадує кожному синому людському: це за тебе погодився Син Божий нести тягар вини, заради тебе Він переміг смерть і відчинив двері раю^{1Христос — надія світу, c. 723}.ХП 286.2

У стражданнях Ісуса на хресті сповнилось пророцтво. Ще за століття до цієї події Спаситель провіщав, як з Ним поводитимуться. “Бо пси оточили Мене... обліг Мене натовп злочинців, вони прокололи руки Мої та ноги Мої... Я міг би порахувати всі кості Мої; вони дивляться і роблять з Мене видовище! Вони ділять ризи Мої між собою і кидають жереб про одяг Мій” (Псал.22:17-19). Пророцтво про Його одяг сповнилось без жодного втручання друзів чи ворогів розп'ятого. Туніку віддали воїнам, котрі розпинали Спасителя. Ісус чув, як вони сперечались, ділячи між собою Його одяг. Хітон був незшитий, а суцільнотканий. Щоб не розривати його, вони сказали: “Не будемо дерти його, але кинемо жереб на нього, — кому припаде”.ХП 286.3

В іншому пророцтві Спаситель сказав: “Моє серце розбила наруга, і Я занемігся: я чекав співчуття — та його не було, і потішителів — та не знайшов нікого! Вони в їжу давали мені жовч, і в спразі Моїй оцтом Мене напували” (Псал.69:21-22). Розп'ятим на хресті дозволялося давати напій, який притуплював біль. Такий напій запропонували й Ісусові, однак Він, скуштувавши, відмовився приймати його. Він не хотів приймати нічого, що затьмарило б Його розум. Його віра повинна була міцно триматися за Бога. В цьому була Його сила. Втратити контроль над своїми почуттями — означало віддати Себе в руки сатани.ХП 286.4

Коли Ісус висів на хресті, Його вороги дали волю своїй люті. Священики, фарисеї та книжники разом з натовпом, насміхались над помираючим Спасителем. Під час хрещення Ісуса, а також Його Преображення було чути Божий голос, Який проголошував Христа Божим Сином. Перед тим, як Христа зрадив Юда, Отець знову засвідчив Його божественність. Але тепер Небо мовчало. Не було чути жодного слова на захист Христа. Зносити знущання і насмішки грішників Йому довелося Самому^{1Христос — надія світу, c. 715}.ХП 286.5