Коли Ісус відкрив Своїм учням долю Єрусалима і деякі ознаки Другого пришестя, Він також передрік переживання Свого народу від часу Свого вознесіння і до повернення у силі і славі для визволення Своїх дітей. З Оливної гори Спаситель бачив бурі, які повинні були незабаром накинутися на Апостольську Церкву. Своїм пророчим оком Він сягав найвіддаленішого майбутнього і бачив, як люті, спустошливі стихії будуть переслідувати Його послідовників у прийдешні віки темряви й переслідувань...ХП 329.2

Історія Ранньої Церкви свідчить про правдивість слів Спасителя. Земні влади і сили пекла будуть озброюватися проти Христа в особі Його послідовників. Так і було. У християн забирали маєтки, їх виганяли з власних будинків. Безліч християн запечатали своє свідчення кров'ю...ХП 329.3

У час жорстоких переслідувань ці свідки Ісуса зберегли свою віру незаплямованою. Словами віри, терпіння і надії вони надихали одне одного мужньо зносити нестатки і біди. Навіть втрата усього земного добра не могла примусити їх відмовитися від віри в Христа. Випробування і переслідування були лише кроками, що наближували їх до бажаних спокою і нагороди...ХП 329.4

Даремно сатана намагався знищити Церкву Христову за допомогою насильства. Велика боротьба, у процесі якої учні Ісуса віддавали своє життя, не завершувалася, коли вірні прапороносці падали на своєму посту. Зазнаючи, здавалося б, поразки, вони насправді отримували перемогу. Божих слуг убивали, однак Його робота невпинно просувалася вперед. Євангеліє продовжувало поширюватися, і кількість його прихильників зростала... Ось що сказав один християнин під час полеміки з язичницькими правителями, які переслідували Церкву: “Ви можете мучити і терзати нас, спричиняти нам страждання. Ваше нечестя піддає випробуванням нашу неміч, але ваша жорстокість беззмістовна. Вона ще більше надихає нас навертати в нашу віру інших людей. Чим більше ви нас скошуєте, тим краще ми проростаємо. Кров християн — це насіння”.ХП 329.5

Тисячі християн були ув'язнені і вбиті, проте їхні місця займали інші. Люди, які приймали мученицьку смерть за Христа, навіки з'єднувалися з Ним і вважалися переможцями. Вони змагалися добрим подвигом, і коли з'явиться Христос, отримають вінець слави. Страждання християн зближували їх одне з одним та їхнім Викупителем^{1Дух пророцтва, т. 4, c. [39-42]}.ХП 329.6

7 листопада. Небезпека байдужості до світла

9 листопада. Послідовники сатани розкладали Ранню Церкву