“А той, хто встоїть до кінця, буде спасенний. І це Євангеліє Царства буде проповідуване по всьому світі на свідчення всім народам, — і тоді прийде кінець” (Матв.24:13-14).ХП 369.1

У наш час перевірок і випробувань недостатньо просто знати і розуміти істину. Необхідно прикласти до неї серце... Господь не може використати служителя, який не пережив справжнього навернення... Божі сили незрівнянні із силами сатани. Проте чимало є таких, котрі говорять: хто такий Господь, щоб мені служити Йому? Та хоча й переважає невір'я, нехай брати, які звершують справу проповіді вістки третього ангела, діють як навернені люди... Я сподіваюся, невдовзі ми із задоволенням побачимо виконання праці, яка буде вільна від егоїзму і швидко закінчить проповідь Євангелія в усьому світі...ХП 369.2

Якщо колись в історії адвентистів сьомого дня був такий час, коли їм потрібно було встати і світити, то цей час саме тепер. Жоден голос не має права стримуватися від проповіді триангельської вістки. Нехай ніхто навіть через страх втратити престиж у цьому світі не затьмарює жодного променя, який виходить із Джерела усякого світла. Потрібна велика моральна мужність, щоб звершувати Божу справу в ці останні дні, однак нам не можна керуватися духом людської мудрості. Істина має стати для нас усім. А ті, що лише бажають зробити собі у світі ім'я, нехай ідуть зі світом.ХП 369.3

Ми стоїмо на порозі величезного протиборства, яке розділить усіх на два табори; у цій боротьбі братиме участь увесь християнський світ. Щодня і щогодини нам необхідно жити Словом Божим. Наше “я” має бути освячене принципами праведності, милості й Божої любові. Щоразу, коли ви відчуваєте себе невпевнено, моліться і щиро питайте: чи це є шлях Господній? Маючи перед собою Біблію, питайте в Бога, що Він накаже вам робити. У Слові Божому відкриті святі принципи. Що ж стосується Голгофського хреста, то саме в ньому джерело усякої істинної мудрості.ХП 369.4

Щоразу ми отримуємо більше доказів того, що вістка, одержана нами від Бога, є останньою вісткою перестороги усім Церквам світу. Проте спливають у вічність роки, а Церкви залишаються без належного попередження. Я отримала повеління поговорити з моїми братами й сестрами і запитати в них: чи усвідомлюємо ми свою недбалість? Для наших керівників одна за одною даються вістки, покликані надихати їх розпочинати працю в усіх місцях, де лише з'являється така можливість. Якби Божі працівники сумлінно взялися за справу, Господь благословив би їхні руки і зробив зусилля кожного плодотворними. У світі є ще багато людей, котрі почують про основи нашої віри, зацікавляться ними й навернуться. Чимало великих міст нині відкриті для всіх бажаючих працювати заради спасіння душ^{1Лист 94a, 1909 р.}.ХП 369.5

16 грудня. Уроки минулого — для нашого часу

18 грудня. Шлях послуху — це шлях до святості