7 лютого. Приклад Еноха кидає нам виклик

“Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі” (1Петр.1:4).ХП 44.1

Еноху не легше було жити праведним життям у той час, ніж нам у наші дні. Світ доби Еноха сприяв зростанню у благодаті і святості не більше, ніж тепер, проте Енох відводив час для молитви і спілкування з Богом; саме це допомогло йому уникнути морального розтління, що у світі. Лише відданість Богові зробила його придатним для піднесення на Небо.ХП 44.2

Ми живемо серед небезпек останніх днів, проте можемо отримувати силу із того ж джерела, що і Енох. Ми повинні ходити з Богом. Від нас очікується, що й ми відокремимося від світу. Ми не зможемо залишатися вільними від зіпсуття, якщо не будемо наслідувати приклад вірного Еноха і не будемо ходити з Богом. Але як багато людей стають рабами пожадливості тіла, пожадливості очей та життєвої гордості! З цієї причини вони так і не стають учасниками Божественної природи і не уникають морального розтління, що у світі. Вони служать самим собі і прославляють себе. Такі люди постійно думають про те, що їм їсти, що пити і у що одягатися.ХП 44.3

Чимало людей говорять про самопожертву, хоч не знають, у чому її суть. Вони не зробили й кроку на цьому шляху. Ці так звані християни говорять про хрест Христа, кажуть, що вірять у Бога, але не мають досвіду самозречення і бажання нести власний хрест, йдучи за своїм Господом.ХП 44.4

Якби ці люди були учасниками Божественної природи, вони були б сповнені Тим же Духом, що і їхній Господь; у їхньому житті виявлялися б та сама ніжність і любов, жалість і співчуття. Вони не очікували б, коли до них прийдуть знедолені і бідні, благаючи поспівчувати їхньому горю. Для них було би так само природно допомагати нужденним і служити їхнім потребам, як для Христа було природно ходити усюди і чинити добро.ХП 44.5

Усім дорослим і молодим людям, які сповідують релігію Христа, потрібно зрозуміти, яка у зв'язку з цим відповідальність лягає на їхні плечі. Кожному зокрема потрібно багато працювати, вести духовну боротьбу і проповідувати Христа своїм щоденним життям. Якби усі це зрозуміли і активно взялися за справу, ми були б настільки сильними, як полки зі знаменами. Над нами ширяв би небесний голуб, і Сонце праведності освічувало б нас. Світло Божої слави було б так само доступне нам, як і благочестивому Еноху^{1Рукопис 1, 1896 р.; Проповіді і бесіди, т. 2, с. [5-6]}.ХП 44.6