Колись сатана був єдиним з Богом, Ісусом Христом і святими ангелами, звеличеним на Небі, сяяв світлом і славою, які походили від Отця і Сина. Але він повів себе віроломно, через що втратив своє високе святе становище херувима-хоронителя. Він став противником Бога, відступником і тому був вигнаний з Неба... Він закликав усі сили зла об'єднатися під його прапором з метою утворення безрозсудного злочинного союзу для боротьби з Небесним Богом. Він настирливо й рішуче працював над тим, щоб увічнити своє повстання, примусити людський рід відвернутися від біблійної істини і стати під його прапор.ХП 9.2

Одразу після того, як Бог через Ісуса Христа створив наш світ, поселивши Адама і Єву в Едемському саду, сатана оголосив про свої наміри підкорити собі прабатька і праматір усього людства, аби й вони перейшли на бік повстанців. Він мав твердий намір стерти образ Божий у нащадках Адама, а замість нього закарбувати в людській душі власний образ. Поставленої мети він вирішив добиватися за допомогою обману. Диявол названий батьком неправди, обвинувачем Бога та Його вірних дітей, убивцею від початку. Він доклав усіх сил, що були в його розпорядженні, аби зробити Адама і Єву своїми прибічниками у справі відступництва; і йому вдалося посіяти в нашому світі насіння повстання...ХП 9.3

Від покоління до покоління, із віку в вік сатана мобілізовував людські сили, через які міг би здійснювати свої злі наміри, нав'язуючи мешканцям Землі власні плани і задуми. Огидні потоки зла безперервно протікають через людське суспільство. Будучи не в силах скинути Бога з Його престолу, сатана приписує Йому свої риси, в той час як сам претендує на володіння Божими властивостями і владою... Своєю зміїною хитрістю і лукавством він добивається від людей вшанування, яке по праву належить лише Богові, встановлюючи свій сатанинський престол між людством і Богом Отцем^{1Рукопис 39, 1894 р.; Рев'ю енд Геральд, 14 квітня 1896 р.}.ХП 9.4

3 січня. “Бездоганний у своїх дорогах”

5 січня. Для гріха немає виправдання