18 березня. Протиставлення характерів Якова й Ісава

“Один народ стане сильнішим від другого народу, і старший буде молодшому служити” (Бут.25:23).ХП 85.1

Ставши дорослим, Ісав звик задовольняти свої бажання і зосереджувати усі свої інтереси на теперішньому. Не знаючи обмежень, він насолоджувався свободою та шаленим духом полювання, в юному віці обравши життя мисливця. Він був улюбленцем батька. Спокійного, миролюбного пастиря приваблювали сміливість і сила старшого сина, котрий, не відаючи страху, блукав по горах і відлюдних місцевостях, а повертаючись додому, приносив для батька дичину і захоплюючі розповіді про своє сповнене пригод життя.ХП 85.2

Вдумливого, старанного і дбайливого Якова, який більше думав про майбутнє, ніж про теперішнє, влаштовувало домашнє життя, де він доглядав худобу та обробляв землю. Мати цінувала його терпіння і наполегливість, ощадливість і передбачливість. Його почуття були постійними і сильними; його ніжна, невтомна увага до матері приносила їй набагато більше щастя, аніж випадкові бурхливі вияви синівської любові Ісава. Ревека більше любила Якова...ХП 85.3

Ісав не мав ані посвячення, ані бажання провадити релігійне життя. Вимоги щодо духовного первородства стали для нього ненависним обмеженням. Божий Закон Ісав вважав рабським ярмом. Звикши потурати своїм примхам, він нічого так не бажав, як мати змогу робити усе, що йому до вподоби. Все щастя Ісава зосереджувалося у силі й багатстві, бенкетах і розвагах...ХП 85.4

Яків довідався від матері, що, за Божественним словом, право первородства належатиме йому, і він сповнився невимовного бажання заволодіти перевагами, які воно мало принести... Він прагнув осягнути й духовне первородство. Спілкуватися з Богом, як це робив праведний Авраам, приносити викупну жертву за свою родину, стати родоначальником вибраного народу та обітованого Месії, успадкувати безсмертні скарби благословень Заповіту — ось переваги і почесті, які викликали в нього найпалкіші бажання...ХП 85.5

Приховуючи своє палке бажання, Яків слухав розповіді батька про зміст духовного первородства і дбайливо зберігав у своєму серці все, про що дізнався від матері. Думка про це не залишала його ані вдень, ані вночі, доки не стала заповітною мрією життя... Він вважав, що обітниця про нього не могла здійснитися, доки право первородства залишалося за Ісавом; тому він постійно роздумував над тим, яких йому вжити заходів, аби отримати благословення, котрі його брат так мало цінував, але які були вельми дорогими для нього^{1Патріархи і пророки, c. 156-158}.ХП 85.6