23 квітня. Не говоріть слів зневіри

“Ми ходили в країну, куди ти посилав нас; вона й справді тече молоком та медом; ось і плоди її” (Числ.13:27).ХП 122.1

Досі оглядачі говорили з вірою, але подивіться, що відбулося далі. Змалювавши красу та плодючість землі, усі, за винятком двох, почали говорити про труднощі та небезпеки, що чекали на ізраїльтян у тому разі, якщо вони захочуть заволодіти Ханааном...ХП 122.2

Їхня недовіра затьмарила розум суспільства. Пролунав болісний зойк, змішаний з незрозумілим наріканням. Калев швидко зорієнтувався в ситуації і зробив усе можливе, щоб протидіяти недоброму впливові своїх зрадливих товаришів. Він не заперечував того, що було сказане. Так, стіни справді високі, а хананеї видались сильними людьми. Проте Бог обіцяв цю землю Ізраїлю.ХП 122.3

“Підемо й посядемо її, — закликав Калев, — стане бо в нас сили перемогти”. Але десять оглядачів, перервавши його, змалювали перешкоди у ще похмуріших тонах, ніж спочатку. “Ні, не можемо ми напасти на той народ; він від нас сильніший... а всі люди, яких ми там бачили, великі на зріст. Бачили ми там і велетнів, синів Анака, з роду велетнів, нам здавалось, наче ми та сарана, і такими, напевно, були й ми в їхніх очах” (Числ.13:31, 33).ХП 122.4

Виключно невір'я спонукало оглядачів говорити так про ізраїльтян порівняно з людьми, яких вони бачили в Ханаані. На боці ізраїльтян були могутні сили Неба. За них боровся Той, Хто перебував у хмарному стовпі, провадячи по пустелі. Вони спостерігали Його силу на узбережжі Червоного моря, коли за Його словом розступилися води, проклавши таким чином ізраїльтянам чітку стежину через море. Проте, коли оглядачі побачили оточені мурами міста в Обітованій землі, вони дозволили невірству заволодіти їхніми серцями; таким чином, вони повернулися до народу зі словами розчарування...ХП 122.5

Це доказ того, до якого відчаю доводить людей невір'я. Мої брати і сестри! Коли вас бентежать думки, викликані вашим невір'ям і недовірою до Бога, пам'ятайте, що мовчання — кращий вид красномовності. Не говоріть слів зневіри, бо вони подібні до насіння, яке обов'язково зійде і принесе плід. У нашому церковному середовищі надто багато розмов і замало молитов. Ми думаємо і говоримо про існуючі труднощі, забуваючи довіряти Господеві. Божий Дух з великою силою обстоюватиме нас, якщо ми надамо Йому таку можливість^{1Рукопис 10, 1903 р.}.ХП 122.6