25 грудня. Ісус оплачує борг покаяних грішників

“Або нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння?” (Римл. 2:4).ЗПІ 470.1

Серед учнів, які служили Павлу в Римі, був Онисим, раб-утікач із міста Колоси. Він належав християнинові на ім'я Филимон, членові Колоської церкви, але Онисим обікрав його і втік до Риму... Через доброту свого серця апостол спробував полегшити долю нещасного втікача й потішити його, а потім уже осяяти світлом Істини його затьмарений розум. Онисим почув слова життя, якими колись нехтував, і навернувся до Христової віри. Він визнав гріх, учинений проти свого пана, та з вдячністю прийняв пораду апостола.ЗПІ 470.2

Павло полюбив Онисима за його благочестя, лагідність, щирість, за ніжну турботу про самого Павла і старанність у проголошенні Євангелія. Павло побачив у ньому риси характеру, які робили його незамінним помічником у місіонерській праці, тому із задоволенням залишив би його при собі в Римі. Однак він не бажав цього робити, не заручившись повною згодою Филимона.ЗПІ 470.3

Тому апостол вирішив, що Онисим має негайно повернутися до свого пана... Це була сувора перевірка для раба-утікача — віддати себе в руки пана, якому заподіяв таке зло; та Онисим уже став воістину наверненою людиною і вирішив виконати свій обов'язок, чим би це йому не загрожувало. Через Онисима Павло передав Филимонові листа, в якому вельми делікатно і доброзичливо заступався за розкаяного раба, натякнувши на своє бажання залишити його при собі...ЗПІ 470.4

Апостол просить Филимона прийняти Онисима, як його власного сина. Він каже, що хотів втримати Онисима, аби той послужив йому в його кайданах замість самого Филимона, однак вирішив не залишати його без згоди Филимона. Адже цілком можливо, що таким було Боже провидіння, аби Онисим, залишивши на деякий час спою пана за таких сумних обставин, міг після свого навернення повернутися до нього, отримати прощення і такий щирий прийом, що вирішить залишитися при ньому назавжди вже не як раб, але як “улюблений брат”...ЗПІ 470.5

Яка чудова ілюстрація любові Христа до покаянних грішників! Як раб, обманувши свого пана, не має чим віддати йому, так і грішники, котрі багато років не служили Богові, не мають чим покрити свій борг. Однак Ісус стоїть між ними і справедливим гнівом Бога, кажучи: “Я оплачу цей борг. Нехай вони будуть звільнені від покарання за свій переступ. Я готовий постраждати замість них” (Нариси життя Павла, с. [284-287]).ЗПІ 471.1