Розділ 34. Вірність Богові під час переслідування

За основу розділу взято Дії 5:12-42.

З великою силою апостоли продовжили своє служіння милості, зціляючи хворих і проповідуючи про розп'ятого й воскреслого Спасителя. До Церкви постійно приєднувалося через хрещення багато людей, проте ніхто з тих, котрі не об'єдналися серцем і розумом з віруючими в Христа, не наважився зробити цього. Народ сходився до Єрусалима, приносячи хворих і одержимих нечистими духами. Багатьох страждальців клали на вулицях, якими ходили Петро й Іван, щоб тінь від них могла впасти на хворих і зцілити. Сила воскреслого Спасителя воістину зійшла на апостолів, і вони звершували чудеса й ознаки, через що кількість віруючих щодня зростала.ІВ 218.1

Усе це дуже непокоїло священиків і начальників, особливо тих, котрі були садукеями. Вони розуміли: якщо дозволити апостолам проповідувати воскреслого Спасителя та звершувати чудеса в Його ім'я, їхнє вчення про те, що немає воскресіння мертвих, буде всіма відкинуте, а їхня секта скоро залишиться без послідовників. Фарисеї бачили: проповіді учнів приведуть до того, що юдейські обряди зазнають удару і жертвоприношення не матимуть жодної вартості. Досі їхні зусилля стримати цих проповідників були даремними, але тепер вони твердо вирішили покласти край такому збудженню.ІВ 218.2