Перша Генеральна Конференція

Деякі євреї з Юдеї викликали загальне збентеження серед віруючих язичників, порушивши питання про обрізання. З великою впевненістю вони стверджували, що ніхто не може спастися, якщо не буде обрізаний і не виконуватиме всього церемоніального закону.ІВ 262.2

Це було важливе питання, котре великою мірою схвилювало Церкву. Павло і Варнава негайно відреагували на нього, протестуючи проти того, аби представляти його язичникам. Їм протистояли віруючі євреї з Антіохії, які підтримували позицію братів з Юдеї. Це питання викликало багато дискусій і порушило злагоду в Церкві; врешті-решт, антіохійська церква, побоюючись, аби подальше обговорення цього питання не спричинило розділення між ними, вирішила послати Павла й Варнаву, а з ними ще кількох відповідальних мужів з Антіохії до Єрусалима, щоб викласти це питання перед апостолами і пресвітерами. Там вони мали зустрітися з посланцями різних церков, а також із тими, що прийшли для участі в прийдешніх щорічних святах. Тим часом усякі суперечки повинні були припинитися до остаточного рішення, котре мали прийняти відповідальні мужі Церкви. Потім це рішення мало бути одностайно прийняте різними церквами країни.ІВ 262.3

Прибувши до Єрусалима, делегати з Антіохії розповіли перед зібранням церков про успіх, яким супроводжувалося їхнє служіння, та про замішання, викликане тим, що деякі навернені фарисеї оголосили, буцімто навернені з язичників повинні заради спасіння обрізуватися й виконувати закон Мойсея.ІВ 263.1

Юдеї пишалися своїм встановленим Господом богослужінням та дійшли висновку: оскільки Бог колись точно окреслив для євреїв порядок богопоклоніння, то неможливо, щоб Він дозволив запровадити зміни в цих приписах. Вони вирішили, що християнство має об'єднатися з єврейськими законами й обрядами. Вони повільно приходили до розуміння завершення того, що Христос скасував Своєю смертю, та усвідомлення, що всі їхні жертвоприношення були прообразом смерті Сина Божого, в якій символ зустрівся з реальністю, позбавляючи запроваджені Богом обряди й жертвоприношення юдейської релігії їхнього значення та цінності.ІВ 263.2

Павло пишався своєю фарисейською суворістю, однак після того, як Христос відкрився йому в дорозі до Дамаска, він зрозумів, у чому полягає місія Спасителя та його праця з навернення язичників; він повністю усвідомив різницю між живою вірою й мертвим формалізмом. Павло і далі стверджував, що є сином Авраама та виконує Десять Заповідей за буквою й духом настільки ж ретельно, як і до свого навернення в християнство. Проте він знав: прообразне служіння повинно невдовзі припинитися, оскільки відбулося те, на що воно вказувало, і світло Євангелія проливало свою славу на юдейську релігію, надаючи нового значення її стародавнім обрядам.ІВ 263.3