Розділ 45. Таємниця беззаконня

Апостол Павло у своєму Другому Посланні до солунян провістив велике відступництво, яке призведе до встановлення папської влади. Він писав, що день Христів не прийде, доки не настане “відступлення та виявиться людина беззаконня, син погибелі, що противиться і підноситься понад усім тим, що зветься Богом чи святинею; він у Божому храмі сяде і видаватиме себе за Бога”. І далі апостол попереджає своїх братів, що “таємниця беззаконня вже діє” (2 Сол. 2:3, 4, 7). Ще в той ранній період він бачив, як у Церкву закрадалися хибні погляди, котрі готували шлях для появи папства.ІВ 281.1

Мало-помалу таємниця беззаконня спочатку тихо і крадькома, а згодом відкрито, у міру того, як вона зміцнювалася і підкоряла людські уми, здійснювала свою оманливу богохульну роботу. Майже непомітно в християнську Церкву ввійшли язичеські звичаї. Дух компромісу й пристосування був стриманий на деякий час лютими гоніннями, яких зазнала Церква від язичества. Але коли переслідування припинилися, а християнство ввійшло в царські двори й палаци, воно проміняло скромність та простоту Христа і Його апостолів на помпезність та гордість язичеських жерців і правителів; а на зміну Божим вимогам прийшли людські теорії і традиції. Формальне навернення Костянтина на початку IV століття викликало велику радість; зодягнувшись в одежі праведності, світ увійшов у Церкву. Тепер швидко прогресував процес розкладання. Язичество, яке нібито було переможене, стало переможцем. Його дух опанував Церкву. Його вчення, обряди й забобони запроваджувалися у віру і богослужіння тих, що визнавали себе послідовниками Христа.ІВ 281.2

Такий компроміс між язичеством і християнством призвів до появи людини гріха, котра, як було передбачено в пророцтві, противиться і підноситься понад Богом. Ця велетенська система фальшивої релігії — шедевр сатанинської сили, монумент його зусиль сісти на престолі, аби правити Землею за своєю волею.ІВ 282.1

Щоб здобути земне багатство і славу, Церква почала шукати прихильності й підтримки великих світу цього, відкинувши таким чином Христа, була змушена засвідчити свою вірність представникові сатани — єпископові Риму.ІВ 282.2

Одна з основних доктрин Римсько-Католицької Церкви полягає в тому, що папа є видимим главою всесвітньої Христової Церкви, наділеним верховною владою над єпископами і пасторами в усіх частинах світу. Більше того, папа привласнив собі титули, які належать Божеству.ІВ 282.3

Сатана добре розумів, що завдяки Святому Письму люди зможуть розпізнати його обман й опиратися його силі. Навіть Спаситель світу давав відсіч його нападкам саме за допомогою Слова. При кожному нападі Христос представляв щит вічної Істини, говорячи: “Так написано”. Кожній пропозиції ворога Він протиставляв мудрість і силу Слова. Сатана знав: щоби панувати над людьми і встановити узурпаторську папську владу, він повинен тримати людей у незнанні Святого Письма. Біблія звеличує Бога і ставить смертну людину на її справжнє місце, тому священні істини Слова Божого повинні бути приховані і заборонені. Таку логіку засвоїла Римська Церква. Упродовж сотень років розповсюдження Біблії було заборонене. Людям не дозволялося читати і навіть тримати її дома, а безпринципні священики й прелати тлумачили її вчення таким чином, аби підтримати свої претензії. Так майже весь світ визнав папу намісником Бога на Землі, наділеним верховною владою над Церквою і державою.ІВ 282.4