Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents

Історія викуплення

 - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    Небезпечні дні

    То були небезпечні дні для Церкви Христової. Вірних прапороносців, воістину, було мало. Хоч істина не залишилася без свідків, однак часом здавалося, що омана й забобони отримають повну перемогу, а істинна релігія буде вигнана із Землі. Євангеліє було втрачене з поля зору, натомість намножувалися релігійні форми, і народ знемагав під тягарем суворих вимог та обмежень.ІВ 286.3

    Людей навчали не тільки дивитися на папу як посередника між ними і Богом, але й покладатися на власні діла як засіб прощення гріхів. Тривалі паломництва, спокутування, поклоніння “святим” мощам, спорудження церков, каплиць і вівтарів, великі грошові пожертвування на церкву — це та ще багато чого іншого вимагалося від людей, щоб відвернути гнів Бога або заслужити Його прихильність, ніби Бог, подібно до людей, гнівається через дрібниці або Його можна задобрити дарами чи спокутою!ІВ 286.4

    Наступні століття стали свідками дедалі більшого спотворення істини вченнями, що походили з Риму. Ще перед утвердженням папства теорії язичницьких філософів привернули до себе увагу та справили великий вплив на Церкву. Багато християн, вважаючи себе наверненими, продовжували дотримуватися язичницької філософії і не лише вивчали її самі, а й нав'язували іншим як засіб впливу на язичників. Таким чином у християнське вчення прокралися серйозні хиби. Головною серед них була віра в безсмертя людини та її свідоме існування після смерті. Це вчення заклало основу для утвердження Римом догматів про заступництво святих і поклоніння діві Марії. Це також дало поштовх до появи такої єресі, як вчення про вічні муки нерозкаяних грішників; воно з ранніх років стало невід'ємною частиною папської віри.ІВ 287.1

    Так був підготовлений шлях для запровадження ще однієї вигадки язичництва, котру Рим назвав чистилищем і використовував, аби залякати довірливий і забобонний люд. Згідно з цим хибним поглядом, існує місце мук, в якому душі, котрі не заслуговують вічного засудження, повинні нести покарання за свої гріхи, після чого, звільнившись від нечистоти, вони допускаються на Небо.ІВ 287.2

    Рим потребував ще однієї вигадки, аби страх і пороки своєї пастви використовувати для власної вигоди. Це було вчення про індульгенції. Людям, котрі братимуть участь у війнах, які провадив папа для розширення своїх володінь, покарання ворогів та знищення тих, хто наважувався заперечувати його духовне верховенство, було обіцяно повне прощення гріхів минулих, теперішніх і майбутніх, а також звільнення від усіх пов'язаних із цим мук і покарань. Людей навчали, що, заплативши гроші церкві, вони звільняються від гріхів, а також можуть урятувати душі своїх померлих друзів, котрі мучаться в пекельному полум'ї. За рахунок цих коштів Рим наповнював свої скарбниці та підтримував велич, розкіш і пороки позірних представників Того, Хто не мав де прихилити голови.ІВ 287.3

    Євангельський обряд Господньої Вечері був витіснений ідолопоклонницьким служінням меси. Папські священики претендували на те, що за допомогою безглуздого ритуалу вони перетворюють звичайні хліб і вино на справжні тіло і кров Христа. З богохульною самовпевненістю вони відкрито заявляли, що здатні “створити свого Творця”. Від усіх християн під загрозою смерті вимагалася віра в цю жахливу єресь, яка зневажала Небеса. Тих, які відмовлялися, спалювали на вогнищах.ІВ 288.1

    Полудень розквіту папства став для світу опівнічною темрявою. Не лише простий народ, а й священики не знали Святого Письма. Як і стародавні фарисеї, папські вожді ненавиділи світло, яке викривало їхні гріхи. Усунувши Божий Закон як мірило праведності, вони безмежно розширили свою владу, будучи нестримні в порочному способі життя. Усюди панували обман, користолюбство і розпуста. Люди не гребували жодним злочином, аби досягти багатства і становища. Палаци пап і прелатів перетворилися на вертепи розпусти. Деякі папи були винні в таких кричущих злочинах, що навіть світські правителі намагалися усунути цих духовних керівників з їхніх постів як страшних нелюдів, котрих неможливо більше терпіти. Упродовж сотень років не було жодного поступу в галузі науки, мистецтва й культури. Християнство було уражене моральним і духовним паралічем.ІВ 288.2

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents