Розділ 66. Друга смерть

Від слави й величі Христа сатана стоїть як закляклий. Той, хто колись був херувимом-хоронителем, пригадує, звідки він упав. Сяючий серафиме., “сину зірниці досвітньої”, як ти змінився, як ти впав!ІВ 375.1

Сатана розуміє, що його свавільне повстання зробило його непридатним для Небес. Він вправляв свої здібності для боротьби проти Бога; небесна чистота, гармонія й мир обернулися б для нього нестерпною мукою. Його звинувачення проти милосердного і справедливого Бога змовкають. Звинувачення, котрі він намагався кинути на Єгову, тепер повністю лягають на нього. Тепер сатана схиляється перед Богом і визнає справедливість винесеного йому вироку.ІВ 375.2

Усі питання істини й омани, навколо яких так довго точилася боротьба, тепер стають зрозумілими. Божа справедливість повністю виправдана. Всесвіт ясно бачить велику жертву, принесену Отцем і Сином задля людини. Настав час, коли Христос посідає місце, яке належить Йому по праву, і прославляється вище від усякого начальства, і влади, і всякого імені, яким іменують.ІВ 375.3

Хоч сатана і змушений визнати справедливість Бога та схилитися перед верховною владою Христа, його характер залишається таким, яким був раніше. Бунтарський дух, як могутній потік, знову проривається назовні. Сповнений люті, він твердо вирішує не здаватися у великій боротьбі. Настав час для його останнього відчайдушного бою проти Небесного Царя. Він кидається в гущу своїх послідовників, щоб надихнути їх своєю люттю та негайно повести в бій. Але тепер уже ніхто з тих незліченних мільйонів, які він підбурив до повстання, не визнає його верховної влади. Його пануванню прийшов кінець. Нечестиві сповнені тієї ж ненависті до Бога, що й сатана, але вони розуміють, що їхня справа безнадійна і вони не зможуть перемогти Єгову. Їхній гнів запалюється проти сатани і його спільників, котрі ввели їх у спокусу, з демонською люттю вони кидаються на них і починається грандіозна битва.ІВ 375.4