Повернення до Ханаану

За відсутності Лавана Яків зібрав свою сім'ю та все, що мав, і залишив його. Коли він перебував у дорозі три дні, Лаван дізнався про його відхід і дуже розгнівався. Він вирушив слідом за ним з твердим наміром повернути його силою. Та Господь змилувався над Яковом, і коли Лаван майже наздогнав його, послав тому сон, звелівши не говорити Якову ані доброго, ані злого. Це означало, що він не мав примушувати його повернутися ані силою, ані лестощами.ІВ 73.2

При зустрічі з Яковом Лаван запитав його, чому він зник крадькома, забравши зі собою його дочок, як здобутих мечем полонянок. Лаван сказав йому: “Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого”. Тоді Яків перелічив Лаванові всі його непорядні вчинки, указавши на те, що він прагнув тільки власної вигоди. Звертаючись до Лавана, він посилався на власну правоту у своїх відносинах з ним, говорячи: “Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі. Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей”.ІВ 74.1

Яків сказав: “Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату! Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!.. Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі”.ІВ 74.2

Тоді Лаван запевнив Якова, що мав намір побачитися зі своїми дочками та їхніми дітьми і що він не може заподіяти їм шкоди. Він запропонував укласти між собою заповіт. І сказав Лаван: “А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою. І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника. І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі”.ІВ 74.3

І промовив Лаван: “Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного. Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!”.ІВ 74.4

Яків уклав урочистого заповіта перед Господом, що не братиме для себе інших жінок. “А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою. Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле. Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак”.ІВ 74.5

Коли Яків пішов своєю дорогою, його зустріли Божі ангели. Побачивши їх, він сказав: “Це Божий табір!” Він побачив ангелів Божих уві сні, котрі отаборилися навколо нього. Яків послав смиренне примирливе послання до свого брата Ісава. “І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним. І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір. І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре. Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори. Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч”.ІВ 75.1