Розділ 1. Причини для реформи

На славу Божу

1. Життя дається нам лише один раз, тому кожен повинен запитати себе: “Як я можу застосувати свої сили, щоб вони принесли найбільшу користь? Яким чином можу зробити якомога більше для слави Божої та добра моїх ближніх?” Адже життя має цінність лише тоді, коли служить для досягнення цієї мети.ПЇХ 12.1

Нашим першочерговим обов'язком щодо Бога та ближніх є саморозвиток. Кожну здібність, якою наділив нас Творець, потрібно розвивати до найвищого рівня досконалості, аби приносити якомога більше добра. Отже, добре проведений час — це час, використаний для досягнення та збереження фізичного й розумового здоров'я. Ми не можемо собі дозволити гальмувати або калічити якусь функцію тіла чи розуму, інакше неодмінно будемо змушені страждати від наслідків.ПЇХ 12.2

Вибір життя або смерті

Кожна людина великою мірою має можливість зробити себе такою, якою хоче бути. Їй доступні благословення як цього життя, так і безсмертного стану. Вона може збудувати характер, котрий має велику цінність, здобуваючи нові сили на кожному кроці. Вона може щодня зростати в пізнанні й мудрості, зазнаючи нових радощів у міру свого просування вперед, додаючи чесноту до чесноти, благодать до благодаті. Її здібності розвиватимуться завдяки їх використанню; чим більше мудрості вона здобуде, тим більшою буде здатність до її осягнення. Таким чином її інтелект, знання й чесноти набуватимуть більшої сили та досконалішої гармонії.ПЇХ 12.3

З іншого боку, людина може дозволити своїм здібностям притупитися внаслідок бездіяльності, зіпсуватися через лихі звички, брак самовладання або моральних і релігійних засад. У такому разі вона рухається похилою стежкою донизу, не підкоряється Законові Божому та законам здоров'я. Апетит бере над нею гору, лихі нахили зводять її. Для неї легше дозволити силам зла, котрі завжди активні, тягнути її назад, аніж боротися з ними й іти вперед. Наслідок цього — марнування сил, хвороба і смерть. Така історія життя багатьох людей, котрі могли б стати корисними в справі Бога й людства. — ХСБГ [41, 42] (1890); ПЗ [107, 108]ПЇХ 13.1

Шукайте досконалості

2. Бог бажає, щоб ми досягли рівня досконалості, який став для нас можливим завдяки дару Христа. Він закликає нас зробити правильний вибір, з'єднатися з небесними засобами та засвоїти принципи, котрі відновлять у нас Божественний образ. У Своєму писаному Слові й у великій книзі природи Він відкрив нам принципи життя. Наше завдання полягає в тому, щоб здобути знання цих принципів і шляхом послуху співпрацювати з Ним для відновлення здоров'я як душі, так і тіла. — СЗ [114, 115] (1905)ПЇХ 13.2

3. Живий організм — це власність Бога. Він належить Йому за правом творіння та викуплення; унаслідок зловживання якоюсь функцією організму ми обкрадаємо Бога, позбавляючи Творця належної Йому честі. — Лист 73a (1896)ПЇХ 14.1

Питання послуху

4. Ми не розуміємо, що наш обов'язок перед Богом полягає в тому, аби представити Йому здорові, чисті й непорочні тіла. — Р 49 (1897)ПЇХ 14.2

5. Недостатнє піклування про живий організм — це образа для Творця. Існують установлені Богом правила, дотримання котрих убереже людей від захворювання і передчасної смерті. — Лист 120 (1901)ПЇХ 14.3

6. Одна з причин, чому ми не володіємо Божим благословенням більшою мірою, полягає в тому, що ми не звертаємо уваги на світло, котре Він побажав дати нам стосовно законів життя і здоров'я. — РГ, 8 травня 1883 р.ПЇХ 14.4

7. Те, що Бог — Автор фізичних законів, так само правильне, як і те, що Він Автор морального Закону. Закон Творця записаний Його власним перстом на кожному нерві, на кожному м'язі, на кожній довіреній людині здібності. — НУХ [347, 348] (1900)ПЇХ 14.5

8. Творець людини склав живий механізм наших тіл. Кожна його функція створена дивовижно й мудро. І Бог обіцяв зберігати здорове функціонування цього людського механізму, якщо людина коритиметься Його законам та співпрацюватиме з Ним. Кожен закон, який управляє людським механізмом, слід вважати таким же Божественним за походженням, гріх — це порушення Божого Закону. Ми можемо споглядати Божу працю у світі природи та милуватися нею, однак людська “оселя” — найдивовижніше творіння. — Р 3 (1897)ПЇХ 15.1

[Гріх — це вчинки, унаслідок яких без потреби витрачаються життєві сили та затуманюється мозок — 194] ^{*Тут і надалі у квадратних дужках подано головну думку та порядковий номер параграфа даної книги, де можна знайти додаткові матеріали відповідної тематики}.

9. Порушення законів нашого єства — такий самий гріх, як і порушення Десяти Заповідей. І те, й інше є порушенням Божих законів. Люди, котрі порушують Божий закон, що діє в їхньому фізичному організмі, будуть схильні порушувати і Божий Закон, проголошений на Синаї. [Див. також с. 63].ПЇХ 15.2

Наш Спаситель попереджав Своїх учнів, що стан світу перед Його Другим приходом буде дуже подібний до стану світу напередодні потопу. Надмірність у їжі й питті буде доведена до краю, і світ порине в задоволення. Такий стан речей існує в теперішній час. Світ полонило потурання апетитові, а схильність до наслідування світських звичаїв заведе нас у рабство потворних звичок — звичок, котрі роблять нас дедалі більш подібними до приречених мешканців Содома. Я дивувалася, що мешканців Землі не було знищено, як мешканців Содома й Гоморри. Я бачу достатньо причин для наявних нині у світі виродження і смертності. Сліпа пристрасть управляє розумом, а піднесені думки багато хто приносить у жертву хтивості.ПЇХ 15.3

Як зберегти тіло в здоровому стані, щоб усі частини живого механізму діяли гармонійно, — ось що має стати предметом дослідження впродовж усього нашого життя. Діти Божі не можуть прославляти Господа у хворому тілі й недорозвинутому розумі. Ті, хто потурає будь-якому виду надмірності чи то в їжі, чи в питті, марнують свою фізичну енергію та послаблюють моральну силу. — ХСБГ [53] (1890)ПЇХ 16.1

10. Оскільки закони природи є законами Божими, зрозуміло, що наш обов'язок — старанно досліджувати ці закони. Ми повинні вивчати їхні вимоги щодо нашого власного тіла та дотримуватися їх. Неосвіченість у цих питаннях є гріхом.ПЇХ 16.2

[Умисна неосвіченість збільшує гріх — 53].

“Хіба не знаєте, що ваші тіла є члени Христа?.. Хіба ви не знаєте, що ваші тіла — то храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога, і що ви не належите самим собі? Бо ви викуплені за ціну. Отож прославляйте Бога у вашому тілі та у вашому дусі, що належать Богові” (1 Кор. 6:15, 19, 20). Наші тіла — придбана власність Христа, тому ми не вільні робити з ними те, що нам заманеться. Але людина зробила це. Вона поводиться зі своїм тілом так, наче його закони не передбачають покарання. Унаслідок спотвореного апетиту органи і сили тіла стають ослабленими, хворобливими, скаліченими. Сатана, котрий своїми звабливими спокусами спричинив такі результати, тепер використовує їх, щоб насміхатися над Богом. Він представляє перед Богом людське тіло, котре Христос придбав як Свою власність, — і в якому ж непривабливому вигляді людина репрезентує свого Творця! Бог знеславлений тим, що людина згрішила проти власного тіла та викривила свої дороги.ПЇХ 16.3

Якщо чоловіки й жінки будуть по-справжньому навернені, вони свідомо ставитимуться до законів життя, котрі Бог установив у їхньому єстві, намагаючись уникнути фізичної, розумової і моральної немочі. Послух цим законам має стати справою особистого обов'язку. Ми самі будемо змушені зазнати нещасть через порушення закону. Нам доведеться відповідати перед Богом за наші звички та дії. Тому ми не повинні запитувати: “Що скаже світ?”, натомість: “Як я, претендуючи на звання християнина, поводжуся з даною мені Богом оселею? Чи працюватиму я для власного найвищого дочасного й духовного добра, зберігаючи своє тіло як храм для перебування Святого Духа, чи принесу себе в жертву світським ідеям і звичаям?” — 6С [369, 370] (1900)ПЇХ 17.1

Покарання за незнання

11. Бог створив закони, які керують нашим організмом, і ці закони, вкладені Ним у наше єство, Божественні; за кожний переступ призначене покарання, котре рано чи пізно відбудеться. Більшість хвороб, від яких страждав і продовжує страждати людський рід, спричинили самі люди через незнання законів їхнього організму. Складається враження, що вони байдужі до питання здоров'я, наполегливо працюючи над тим, аби зруйнувати себе; коли ж стан їхнього здоров'я погіршується і настає тілесне й розумове виснаження, вони посилають за лікарем та на смерть отруюють себе ліками. — Реформатор здоров'я (жовтень 1866)ПЇХ 17.2

Не завжди неосвічені

12. Коли з людьми розмовляють на тему здоров'я, вони часто кажуть: “Ми знаємо це значно краще, ніж робимо”. Вони не усвідомлюють, що відповідальні за кожен промінь світла щодо свого фізичного благополуччя і що кожна їхня звичка відкрита для проникливого погляду Бога. До фізичного життя не можна ставитися легковажно. Кожний орган, кожну фібру єства необхідно свято оберігати від шкідливих дій. — 6С [372] (1900)ПЇХ 18.1

Відповідальність за світло

13. Відколи нас осяяло світло реформи здоров'я, щоденно постають запитання: “Чи виявляю я в усьому справжнє отримання? Чи моє харчування сприяє тому, щоб я міг чинити якомога більше добра?” Якщо на ці запитання ми не можемо дати ствердної відповіді, значить стоїмо осудженими перед Богом, бо Він прикличе всіх нас до відповідальності за світло, що осяяло наш шлях. Бог не зважав на час незнання, але як тільки нас опромінює світло, Він вимагає, аби ми змінили свої руйнівні для здоров'я звички та зайняли правильну позицію щодо фізичних законів. — Добре здоров'я (листопад 1880)ПЇХ 18.2

14. Здоров'я — це скарб. З усіх дочасних здобутків воно найдорогоцінніше. Багатство, освіта, слава є надто дорогими надбаннями, якщо придбані шляхом втрати сили і здоров'я. Жодне з них не принесе щастя, якщо бракує здоров'я. Зловживання даним нам Богом здоров'ям — страшний гріх; таке зловживання робить нас слабкими для життя, і ми програємо, навіть якщо в такий спосіб досягаємо певного рівня освіти. — ХСБГ [150] (1890)ПЇХ 19.1

[Приклади страждань через нехтування світлом — 119, 204].

15. Бог щедро забезпечив Своє творіння усім необхідним для життя і щастя; якби люди ніколи не порушували Його законів, якби всі чинили згідно з Його Божественною волею, наслідком цього були б здоров'я, мир, щастя замість страждання і постійного зла. — ХСБГ [151] (1890)ПЇХ 19.2

16. Старанний послух законам, закладеним Богом у наше єство, забезпечить здоров'я та збереже організм від руйнації. — Реформатор здоров'я (серпень 1866)ПЇХ 19.3

[Реформа здоров'я — Господній засіб для зменшення страждань — 788].

Жертва без вади

17. У стародавньому юдейському служінні вимагалося, щоб кожна жертва була без вади. Святе Письмо закликає, щоб ми принесли наші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як наше служіння розуму.ПЇХ 19.4

Ми — витвір Бога. Псалмист, роздумуючи про чудову Божу працю, звершену в людському тілі, вигукнув: “Я дивно утворений!” Багато людей засвоїли науки та пізнали теорію істини, проте не розуміють законів, що управляють їхнім єством. Бог дав нам здібності й таланти, і наш обов'язок як Його синів і дочок — використати їх якнайкраще. Якщо поганими звичками або потуранням спотвореному апетитові ми послаблюємо наші розумові й тілесні сили, то не зможемо належним чином прославити Бога. — ХСБГ [15] (1890)ПЇХ 20.1

18. Бог вимагає, щоб наше тіло було для Нього жертвою живою, а не мертвою чи помираючою. Жертви, котрі євреї приносили в давнину, мали бути без вади, то ж хіба Богові буде приємно приймати людську жертву, уражену хворобою і зіпсуттям? Він каже, що наше тіло — храм Святого Духа, і вимагає, щоб ми піклувалися про цей храм, аби він був достойною оселею для Його Духа. Апостол Павло звертається до нас із таким повчанням: “Ви не належите самим собі. Бо ви викуплені за ціну. Отож прославляйте Бога у вашому тілі та у вашому дусі, що належать Богові”. Усім необхідно бути дуже уважними, щоб зберегти тіло в найкращому здоров'ї для звершення досконалого служіння Богові та виконання свого обов'язку в сім'ї і суспільстві. — ХСБГ [52, 53] (1890); ПЗ [121]ПЇХ 20.2

Жалюгідна жертва

19. Необхідно здобувати знання стосовно того, як потрібно їсти, пити й одягатися, аби зберегти здоров'я. Хвороба виникає внаслідок порушення законів здоров'я; вона є результатом порушення закону природи. Наш перший обов'язок перед Богом, перед самими собою і нашими ближніми полягає в тому, щоб коритися законам Божим, які включають і закони здоров'я. Хворіючи, ми покладаємо втомливий тягар на друзів, стаємо непридатними для виконання своїх обов'язків щодо наших сімей та ближніх. А коли результатом порушення нами закону природи стає передчасна смерть, ми завдаємо суму і страждання іншим; ми позбавляємо наших ближніх допомоги, яку мали б надавати їм при житті; ми обкрадаємо наші сім'ї в підтримці і сприянні, котрі могли б виявляти їм, та обкрадаємо Бога в служінні, якого Він вимагає від нас у проголошенні Його слави. У такому разі чи не є ми порушниками Божого Закону в найгіршому розумінні цього слова?ПЇХ 21.1

Однак Бог вельми жалісливий, милостивий і люблячий, тому коли світло приходить до тих, хто завдав шкоди своєму здоров'ю гріховним потуранням, але, переконавшись у гріху, кається і просить прощення, Він приймає цих людей та принесену Йому мізерну жертву. О, яке ніжне милосердя! Господь не відмовляється від залишків змарнованого життя страждаючого покаянного грішника! З великої милості Своєї Він спасає ці душі неначе з вогню. Але яку неповноцінну, у кращому разі жалюгідну жертву людина приносить чистому і святому Богові! Шляхетні здібності паралізовані лихими звичками гріховного потурання. Прагнення спотворені, а душа й тіло зіпсуті. — 3С [164, 165] (1872)ПЇХ 21.2

Для чого дане світло реформи здоров'я

20. У ці останні дні Господь дозволив Своєму світлу осяяти нас, щоб морок і темрява, які нагромаджувалися минулими поколіннями внаслідок гріховного потурання, могли б певною мірою розвіятися, а низка бід і нещасть, викликаних непомірністю в їжі й питті, зменшилася.ПЇХ 22.1

Господь у Своїй мудрості задумав привести Свій народ до такого стану, коли він міг би відокремитися від світу в дусі та звичаях, аби їхні діти не були так легко введені в ідолопоклонство і не зіпсувалися через поширене в цьому віці розтління. Божий намір полягає в тому, щоб віруючі батьки та їхні діти були живими представниками Христа, кандидатами до життя вічного. Усі, хто є учасником Божественної природи, уникатимуть морального розтління через пожадливість, що у світі. Людям, які потурають апетиту, неможливо досягли християнської досконалості. — 2С [399, 400] (1870)ПЇХ 22.2

21. Бог дозволив, щоб світло реформи здоров'я освітило нас у ці останні дні, щоб ми, ходячи у світлі, уникли багатьох небезпек, на які можемо наразитися. Сатана діє з великою силою, аби спонукати людей потурати апетитові, задовольняти бажання і проводити свої дні в нерозсудливості й безумстві. Він показує принади життя, сповненого егоїстичними задоволеннями та потуранням чуттєвим насолодам. Нестриманість виснажує як розумові, так і тілесні сили. Хто переможений у такий спосіб, той зайшов на територію сатани, де буде спокушуваний та провокований, і, врешті-решт, ним управлятиме за своєю волею ворог усякої праведності. — ХСБГ [75] (1890)ПЇХ 22.3

22. Щоб зберегти здоров'я, необхідна помірність у всьому — у праці, в їжі й питті. Наш Небесний Отець послав світло реформи здоров'я з метою зберегти людей від бід, спричинених спотвореним апетитом, щоб ті, хто любить чистоту і святість, знали, як потрібно розсудливо використовувати те добро, яким Він забезпечив їх, і щоб, виявляючи стриманість у щоденному житті, вони могли бути освячені Істиною. — ХСБГ [52] (1890); ПЗ [120, 121]ПЇХ 23.1

23. Необхідно завжди пам'ятати, що велика мета реформи здоров'я полягає в досягненні якомога вищого розвитку розуму, душі й тіла. Усі закони природи, будучи законами Божими, призначені для нашого добра. Послух їм забезпечить нам щастя в цьому житті і допоможе в приготуванні до життя прийдешнього. — ХСБГ [120] (1890)ПЇХ 23.2

Важливість принципів здоров'я

24. Мені було показано, що принципи, дані нам на початку проголошення вістки, не втратили важливості і ставлення до них сьогодні має бути таким же сумлінним, як і тоді. Деякі люди ніколи не слідували за даним нам світлом стосовно харчування. Зараз час видобути світло з-під посудини і нехай воно світить ясним яскравим промінням.ПЇХ 23.3

Принципи здорового способу життя мають велике значення як для кожного з нас індивідуально, так і для всього народу…ПЇХ 24.1

Тепер усі проходять перевірку та випробування. Ми були хрещені в Христа, і якщо відокремимося від усього, що тягне нас донизу і робить такими, якими ми не повинні бути, нам буде дана сила зростати в Христа — нашого живого Голову, і ми побачимо спасіння Боже.ПЇХ 24.2

Тільки зрозумівши принципи здорового способу життя, ми зможемо повністю пробудитися, аби побачити всі лиха, спричинені неправильним харчуванням. Люди, котрі, зауваживши власні помилки, мають мужність змінити свої звички, виявлять, що реформаційний процес вимагає боротьби й великої наполегливості. Проте як тільки в них сформуються правильні смаки, вони зрозуміють: вживання їжі, яку колись самі вважали нешкідливою, повільно, але впевнено закладало основу для нестравності шлунка та інших хвороб. — 9С [158-160] (1909)ПЇХ 24.3

У перших рядах реформаторів

25. Адвентисти сьомого дня мають справу з важливими істинами. Понад 40 років тому Господь дав нам особливе світло щодо реформи здоров'я, але як ми ходимо в цьому світлі? Як багато людей відмовилося жити згідно з Божими порадами! Ми як народ повинні прогресувати пропорційно отриманому світлу. Наш обов'язок — розуміти й поважати принципи реформи здоров'я. У питанні отримання ми повинні випереджати всіх інших людей; проте серед нас є добре проінструктовані члени Церкви і навіть служителі Євангелія, котрі мало поважають світло, дане Богом з цього питання… Вони їдять, як їм подобається, і працюють, як їм подобається.ПЇХ 24.4

Нехай у питанні реформи здоров'я вчителі та провідні діячі в нашій справі займуть тверду, обґрунтовану Біблією позицію і дадуть правильне свідчення тим, хто вірить, що ми живемо в останні дні історії Землі. Між тими, хто служить Богові, і тими, хто служить собі, має бути проведена розмежувальна лінія. — 9С [158] (1909)ПЇХ 25.1

26. Невже люди, які “очікують блаженної надії і появи слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Який дав Себе за нас, щоб викупити нас від усякого беззаконня, очистити Собі особливий народ, ревний до добрих діл”, опиняться позаду ревних прихильників релігій нашого часу, котрі не вірять у скоре з'явлення Спасителя? Особливий народ, який Він очищає для Себе, щоб цей народ був готовий піднестися на Небо, не зазнавши смерті, не повинен залишатися позаду інших у добрих ділах. У своїх зусиллях очиститися від усякої нечистоти тіла й духу, звершуючи святі справи в Божому страху, вони мають настільки випереджати будь-який інший клас людей на Землі, наскільки їхнє віровизнання перевищує віровизнання інших. — 1С [487] (1867)ПЇХ 25.2

Реформа здоров'я і молитва за хворих

27. Для того, щоб очиститися і залишатися чистими, адвентисти сьомого дня повинні мати Святого Духа у своїх серцях і своїх оселях. Господь дав мені світло з такого питання: якщо сучасний Ізраїль упокориться перед Ним, очистивши храм душі від усякої скверни, Він почує їхні молитви за хворих і благословить у використанні Його засобів від хвороб. Коли людина з вірою робить усе можливе, борючись із хворобою та використовуючи прості, дані Богом методи лікування, Він благословить її зусилля.ПЇХ 25.3

Якщо ж після отримання такого великого світла Божий народ буде плекати недобрі звички, потурати власному “я” і відмовлятися від здійснення реформи, то зазнає неминучих наслідків переступу. Якщо вони вирішать за будь-яку ціну задовольняти спотворений апетит, Бог не спасе їх чудодійним чином від наслідків їхнього потурання. Вони будуть “в муках лежати” (Ісаї 50:11).ПЇХ 26.1

Люди, котрі обирають самовпевненість, заявляючи: “Господь зцілив мене, і я не потребую жодних обмежень у харчуванні, а можу їсти й пити що заманеться”, — незабаром тілом і душею відчують потребу в Божій відновлю вальній силі. Оскільки Господь милостиво зцілив вас, ви не повинні думати, що можете долучитися до звичаїв світу в потуранні своїм бажанням. Чиніть так, як наказував чинити Христос після звершення Ним зцілення: “Іди і більше не гріши” (Івана 8:11). Апетит не повинен бути вашим богом. — 9С [164, 165] (1909)ПЇХ 26.2

28. Реформа здоров'я — це галузь особливої праці Бога для добра Його народу…ПЇХ 26.3

Я бачила, що причина, чому Бог не вислуховує більш повно молитов Своїх слуг за хворих у нашому середовищі, полягає ось у чому: якби Він так учинив, то не міг би бути прославлений, оскільки вони порушують закони здоров'я. Я також бачила, що Він призначив, аби реформа здоров'я та Інститут здоров'я готували шлях для отримання повної відповіді на молитву віри. Віра і добрі діла повинні йти пліч-о-пліч, аби полегшувати страждання хворих у нашому середовищі та робити їх здатними прославити Бога тут і бути спасенними в час Приходу Христа. — 1С [560, 561] (1867)ПЇХ 26.4

29. Багато хто очікував, що Бог збереже їх від хвороби тільки тому, що вони просили Його про це. Але Бог не зважав на їхні молитви, бо їхня віра не стала досконалою через діла. Бог не звершить чуда, щоб уберегти від хвороби тих, хто не дбає про себе, натомість постійно порушує закони здоров'я і не докладає зусиль, аби запобігти захворюванню. Коли ми робимо зі свого боку все можливе, аби бути здоровими, тоді можемо очікувати благословенних результатів і можемо з вірою просити Бога благословити наші зусилля зберегти здоров'я. Він відповість на наші молитви, якщо цим буде прославлене Його Ім'я. Але нехай усі зрозуміють, що повинні виконати певну роботу. Бог не діятиме чудодійним чином для збереження здоров'я людей, котрі впевнено рухаються в напрямку хвороби, виявляючи байдужу неуважність до законів здоров'я.ПЇХ 27.1

Ті, що догоджають своєму апетиту, а потім страждають через власну нестриманість та вживають ліки, щоб відчути полегшення, можуть бути впевнені: Бог не втрутиться, щоб урятувати здоров'я і життя, які вони так необачно наражають на небезпеку. Причина породжує наслідки. Багато хто як свій останній засіб використовує вказівку Слова Божого і просить пресвітерів церкви молитися за його одужання. Бог не вважає за належне відповідати на молитви за таких людей, бо знає: якщо вони одужають, то знову принесуть своє здоров'я в жертву на вівтар нездорового апетиту. — ДД IV, [144, 145] (1864).ПЇХ 27.2

[Див. також 713].

Повчання з невдачі Ізраїлю

30. Господь дав слово стародавньому Ізраїлю: якщо вони будуть міцно триматися Його і виконувати всі Його вимоги, Він збереже їх від усіх хвороб, які навів на єгиптян; але ця обітниця була дана на умові послуху. Якби ізраїльтяни послухалися отриманої настанови і скористалися своїми перевагами, то стали б д ля світу наочним уроком здоров'я та процвітання. Ізраїльтяни не виконали Божого наміру, тому не отримали благословень, які могли бути їхніми. Але Йосип, Даниїл, Мойсей, Ілля та багато інших подали шляхетні приклади результатів правильного способу життя. І сьогодні подібна вірність принесе подібні результати. Для нас написано: “А ви — рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла” (1 Петра 2:9). — 9С [165] (1909)ПЇХ 28.1

31. Якби ізраїльтяни послухалися отриманої настанови та скористалися своїми перевагами, то стали б для світу наочним уроком здоров'я і процвітання. Якби вони як народ жили згідно з Божим планом, то залишалися б захищеними від хвороб, якими були уражені інші народи. Більше за будь-який інший народ вони б володіли фізичною і розумовою силою. — СЗ [283] (1905).ПЇХ 28.2

[Див. також 641-644].

Християнські змагання

32. “Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви її здобули! Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони, — щоб одержати тлінний вінець, ми, — щоб нетлінний”.ПЇХ 29.1

Тут викладені добрі результати самовладання і стриманості. Як ілюстрацію духовної боротьби та її нагороди апостол Павло представляє нам різноманітні ігри, котрі влаштовували стародавні греки на честь своїх богів. Учасники цих ігор тренувалися в умовах найсуворішої дисципліни. Заборонялося будь-яке потурання своїм бажанням, котре могло призвести до ослаблення фізичної сили. Вишукана їжа і вино були заборонені з метою сприяти розвитку фізичної сили, міцності й витривалості.ПЇХ 29.2

Здобути нагороду, за яку змагалися учасники ігор, — вінок в'янучих квітів, що вручали під оплески натовпу, вважалося за найвищу честь. І якщо можна було стільки витерпіти, стільки виявити самозречення в надії завоювати таку нікчемну нагороду, котру, у кращому випадку, міг здобути лише один, то наскільки ж більшою повинна бути жертва, наскільки більшою має стати готовність до самозречення задля отримання нетлінного вінця й життя вічного!ПЇХ 29.3

Нам належить виконати працю — сувору серйозну працю. Усі наші звички, смаки й нахили мають бути виховані у відповідності до законів життя і здоров'я. Таким чином ми зможемо досягти найкращого фізичного стану та ясності розуму, щоб розпізнавати, де добро, а де зло. — ХСБГ [25] (1890)ПЇХ 29.4

Приклад Даниїла

33. Аби правильно розуміти питання отримання, ми повинні розглянути його з біблійної точки зору; і ніде не знайдемо більш зрозумілого й переконливого прикладу справжнього отримання та пов'язаних із ним благословень, як в історії пророка Даниїла і його друзів-євреїв у царському дворі Бавило ну.ПЇХ 30.1

Бог завжди вшановує праведних. Найперспективніша молодь з усіх країв, підкорених великим завойовником, була зібрана у Вавилоні, однак серед них усіх єврейські полонені не мали собі рівних. Пряма постава, тверда, пружна хода, прекрасні обличчя, ясний розум, свіжість дихання — усе це численні свідчення добрих звичок, ознака шляхетності, якою природа вшановує тих, хто дотримується її законів.ПЇХ 30.2

Історія Даниїла та його товаришів була записана на сторінках богонатхненного Слова задля добра молоді всіх наступних поколінь. Те, що люди зробили колись, вони можуть робити й сьогодні. Чи вистояли юні євреї серед великих спокус, даючи благородне свідчення на користь справжньої стриманості? Сьогодні молодь також може дати подібне свідчення.ПЇХ 30.3

Буде добре, якщо ми поміркуємо над викладеним тут уроком. Небезпека криється для нас не в бідності, а в достатку. Ми постійно зустрічаємося зі спокусою виявити надмірність. Хто бажає зберегти свої сили неушкодженими для служіння Богові, ті повинні дотримуватися суворої стриманості у використанні Його щедрот, а також повністю відмовитися від кожного шкідливого і згубного потурання своїм бажанням.ПЇХ 30.4

Підростаюче покоління перебуває в оточенні принад, розрахованих на спокушення апетитом. Особливо в наших великих містах потурання своїм бажанням у всіх його формах легкодоступне і принадне. Ті, хто подібно до Даниїла, не бажають опоганювати себе, пожнуть нагороду за свою стриманість. Маючи більший запас життєвих сил та більшу витривалість, вони володіють “банківським вкладом”, з якого можуть черпати, опинившись у критичному становищі.ПЇХ 31.1

Правильні фізичні звички приводять до переваги в розумовому плані. Інтелектуальні можливості, фізична сила, а також довголіття залежать від незмінних законів. У цій справі немає випадковості або удачливості. Бог природи не втручатиметься, щоб уберегти людей від наслідків порушення законів природи. “Кожна людина — коваль власного щастя” — це прислів'я виголошує щиру правду. Хоч батьки несуть відповідальність за риси характеру, а також за виховання й освіту своїх синів і дочок, залишається правдою і те, що наше становище та корисність у світі великою мірою залежать від власних дій. Даниїл та його товариші володіли перевагами правильного виховання й освіти, отриманих у дитинстві, проте самі по собі ці переваги не зробили б їх такими, якими вони були. Настав час, коли їм довелося діяти самостійно, коли їхнє майбутнє залежало від їхньої поведінки. Тоді вони вирішили залишитися вірними урокам, викладеним їм у дитинстві. Страх Божий — початок мудрості — був основою їхньої величі. Дух Божий зміцнював кожний добрий намір, кожне благородне рішення. — ХСБГ [25-28] (1890)ПЇХ 31.2

34. У цій підготовчій школі юнаки (Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія) не тільки мали бути допущені до царського палацу, але також було передбачено, що вони вживатимуть їжу й вино із царського столу. Усім цим, на думку царя, він не тільки виявляв їм велику честь, а й забезпечував найкращий фізичний і розумовий розвиток, якого тільки можна було досягти.ПЇХ 32.1

Серед страв, які подавали на царський стіл, було свиняче м'ясо та інші види м'яса, які закон Мойсея проголосив нечистими і споживання яких було ясно заборонене євреям. Тут Даниїл став перед суворим випробуванням. Чи дотримуватися вчення його батьків щодо їжі і пиття та образити царя, утративши, можливо, не тільки своє становище, а й життя, чи зневажити заповідь Господню і зберегти милість царя, забезпечивши собі великі інтелектуальні переваги та найпривабливіші світські перспективи?ПЇХ 32.2

Даниїл не вагався довго. Він вирішив твердо відстоювати свою чистоту, якими б не були наслідки. Він “поклав собі на серці, що він не оскверниться їжею царя та питвом, що той сам його пив”.ПЇХ 32.3

Сьогодні серед людей, котрі називають себе християнами, є багато таких, які можуть вирішити, що Даниїл був надто скрупульозним, та назвати його обмеженим і фанатичним. Питання їжі і пиття вони вважають надто незначним, аби займати таку рішучу позицію — позицію, яка включає в себе можливе принесення в жертву всіх земних переваг. Але ті, хто так думає, у день суду побачать, що вони відвернулися від ясних Божих вимог, зробивши власну думку критерієм визначення добра і зла. Вони побачать: те, що здавалося їм неважливим, Бог розцінював інакше. Його вимогам необхідно свято підкорятися. Люди, котрі приймають і підкоряються одній з Його настанов, бо так зручно робити, водночас відкидаючи іншу, оскільки дотримання її вимагає жертви, понижують стандарт Істини і своїм прикладом заохочують інших легковажно ставитися до святого Божого Закону. Слова: “Так говорить Господь” мають бути нашим правилом у всьому.ПЇХ 32.4

Характер Даниїла представлений світові як вражаючий приклад того, що Божа благодать може зробити з людьми, порочними за своєю природою і зіпсутими гріхом. Розповідь про його шляхетне самовіддане життя — це підбадьорення для нашої звичайної людської природи. Із цієї розповіді ми можемо черпати силу для шляхетного опору спокусі, аби твердо, у дусі лагідності стояти за правду в час найсуворішого випробування.ПЇХ 33.1

Даниїл міг би знайти правдоподібне виправдання за відхилення від своїх суворих принципів стриманості, але Боже схвалення було для нього дорожче за прихильність наймогутнішого земного монарха, дорожче навіть за саме життя. Своєю ввічливістю та люб'язністю здобувши ласку в царедворця Мелцара, який наглядав за єврейськими юнаками, Даниїл висловив прохання, щоб їм не їсти царської їжі і не пити його вина. Мелцар побоювався: якщо він виконає це прохання, то викличе незадоволення царя і таким чином наразить на небезпеку власне життя. Як і багато сучасних людей, він вважав, що внаслідок помірного харчування юнаки виглядатимуть блідими і хворобливими, їм бракуватиме фізичної сили, у той час як багата їжа із царського столу зробила б їх рум'яними й гарними, забезпечивши високу фізичну активність.ПЇХ 33.2

Даниїл просив вирішити справу за допомогою десятиденного випробування — у цей короткий період єврейським юнакам було дозволено вживати просту їжу, тоді як їхні товариші споживали царські делікатеси. Врешті-решт, Мелцар задовольнив прохання Даниїла, і юнак був упевнений, що виграв справу. Незважаючи на свою молодість, він бачив шкідливий вплив вина і життєвих розкошів на фізичне й розумове здоров'я.ПЇХ 34.1

Наприкінці десяти днів результат виявився повністю протилежним сподіванням Мелцара. Не тільки своїм зовнішнім виглядом, але також фізичною й розумовою силою та енергією юнаки, котрі виявляли стриманість у звичках, помітно перевершили своїх товаришів, які потурали апетитові. Унаслідок цього випробування Даниїлові та його товаришам було дозволено харчуватися простою їжею впродовж усього терміну їхньої підготовки до виконання обов'язків у царстві.ПЇХ 34.2

Отримання Божого схвалення

Господь схвалив твердість і самозречення цих єврейських юнаків, і Його благословення супроводжувало їх. Він “дав їм пізнання та розуміння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому видінні та снах”. По закінченні трьох років навчання, коли цар перевірив їхні здібності і здобуті знання, “жоден не був знайдений таким, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. І вони ставали перед царським обличчям. А всяку справу мудрості та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх удесятеро мудрішими від усіх чарівників та заклиначів, що були в усьому його царстві”.ПЇХ 34.3

Тут міститься урок для всіх, але особливо для молодих. Суворе дотримання Божих вимог корисне для тілесного і розумового здоров'я. Щоб досягти найвищого морального й інтелектуального рівня, необхідно шукати мудрості і сили від Бога та виявляти сувору стриманість у всіх життєвих звичках. У досвіді Даниїла та його товаришів ми маємо приклад перемоги принципу над спокусою потурати апетитові. Цей досвід свідчить: дотримуючись релігійного принципу, молодь може перемогти тілесні пожадливості та залишитися вірною Божим вимогам, навіть якщо це коштуватиме їй великої жертви. — РГ (25 січня 1881)ПЇХ 35.1

[Харчування Даниїла — 117, 241, 242].

Не готові до гучного поклику

35. Мені було показано, що реформа здоров'я є частиною третьої ангельської вістки і так тісно з нею пов'язана, як рука з людським тілом. Я бачила, що ми, як народ, повинні виступити вперед у цій великій справі. Проповідники і народ повинні діяти разом. Божий народ не готовий до гучного поклику третього ангела. Вони мають виконати для себе роботу, яку не можуть залишити Богові, аби Він виконав її для них. Він залишив цю роботу їм для виконання. Це індивідуальна робота, ніхто не може виконати її за іншого. “Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духу, звершуючи святі справи в Божому страху”. Обжерливість — поширений гріх цього віку. Пожадливий апетит робить чоловіків і жінок рабами, затьмарює їхній розум, притуплює моральну чутливість такою мірою, що вони не цінують святі високі істини Божого Слова. Низькі пристрасті заволоділи чоловіками й жінками.ПЇХ 35.2

Божі діти повинні пізнати самих себе з метою приготуватися до переселення на Небо. Їм необхідно настільки добре пізнати свій організм, щоб вони могли вигукнути разом із псалмистом: “Прославляю Тебе, що я дивно утворений!” Їхній апетит повинен завжди підкорятися моралі та розуму. Тіло має бути слугою розуму, а не розум — тіла. — 1С [486, 487] (1867)ПЇХ 36.1

Приготування до відновлення

36. Бог вимагає, щоб Його народ очистив себе від усякої нечистоти тіла та духу, звершуючи святі справи в Божому страху. Усі, хто байдужий до цієї роботи або звільняє себе від неї, чекаючи, що Господь зробить для нього те, що згідно з Його вимогами він має зробити для себе сам, — виявляться дуже легкими, тоді як лагідні землі, котрі виконували Його присуди, будуть сховані в день Господнього гніву.ПЇХ 36.2

Мені було показано: якщо Божі діти не докладуть зі свого боку зусиль, натомість чекатимуть, що до них прийде відновлення, усуне їхні гріхи та виправить їхні помилки, розраховуючи, що це очистить їх від нечистоти тіла й духу і зробить здатними брати участь у гучному поклику третього ангела, то вони будуть знайдені дуже легкими. Відновлення і Божа сила приходять тільки до тих, хто приготувався до нього, виконуючи призначену їм Богом працю, а саме: очистити себе від усякої нечистоти тіла й духу, звершуючи святі справи в Божому страху. — 1С [619] (1867)ПЇХ 36.3

Заклик до нерішучих

37. Історія Божого народу заплямована недотриманням здорових принципів. У реформі здоров'я мало місце постійне відступництво, і в результаті Бог був знеславлений через великий брак духовності. Були створені перешкоди, які ніколи не з'явилися б, якби Божий народ ходив у світлі.ПЇХ 37.1

Невже ми, маючи такі великі можливості, допустимо, щоб люди світу випереджали нас у реформі здоров'я? Невже ми будемо знецінювати наш розум і нехтувати своїми талантами, практикуючи неправильне харчування? Невже порушуватимемо святий Божий Закон егоїстичними ділами? Невже наша непослідовність стане приказкою? Невже ми будемо провадити життя, настільки неподібне до християнського, що наш Спаситель соромитиметься називати нас братами?ПЇХ 37.2

Чи не краще нам звершувати медичну місіонерську працю — практичне Євангеліє, живучи так, аби Божий мир міг панувати в наших серцях? Невже ми не усунемо кожний камінь спотикання з-під ніг невіруючих, завжди пам'ятаючи, що очікують від людей, які сповідують християнство? Набагато краще відмовитися від імені християнина, аніж визнавати себе таким і водночас потурати забаганкам, які зміцнюють порочні пристрасті.ПЇХ 37.3

Бог закликає кожного члена Церкви беззастережно присвятити своє життя на служіння Господнє. Він закликає до рішучої зміни. Усе творіння стогне під прокляттям. Божий народ має перебувати в такому стані, щоб зростати в благодаті, освячуючи Істиною тіло, душу і дух. Звільнившись від усякого руйнівного потурання, Божі діти матимуть більш ясне уявлення щодо справжньої побожності. У релігійному житті відбудеться чудова зміна. — РГ (27 травня 1902); ПЗ [578, 579]ПЇХ 37.4

Усі зазнають випробування

38. Дуже важливо, щоб кожен з нас зокрема добре робив свою справу і мав правильне розуміння, що ми повинні їсти й пити, як маємо жити, щоб зберегти здоров'я. Усі зазнають випробувань, щоб виявилося, чи приймуть вони принципи реформи здоров'я, чи підуть шляхом потурання бажанням.ПЇХ 38.1

Нехай ніхто не думає, що в питанні харчування може поводитися, як йому подобається. Але нехай усім, хто сидить з вами за столом, буде зрозуміло: у питанні харчування, як і в усіх інших питаннях, ви дотримуєтеся принципу, аби була явлена Божа слава. Ви не можете дозволити собі чинити інакше, бо вам належить сформувати характер для майбутнього безсмертного життя. На кожній людській душі лежить велика відповідальність. Нам потрібно усвідомлювати цю відповідальність і з благородством нести її в ім'я Господа.ПЇХ 38.2

Кожному, хто спокушуваний потурати апетитові, я хотіла б сказати: “Не поступайтеся перед спокусою, натомість дотримуйтеся того, щоб вживати здорову їжу. Ви можете привчити себе отримувати задоволення від здорового харчування. Господь допомагає тим, хто намагається допомогти собі, однак якщо люди не докладають особливих зусиль, щоб чинити згідно із задумом та волею Бога, як може Він працювати з ними? Будемо ж виконувати свою роль, зі страхом і трепетом звершуючи своє спасіння, — зі страхом і трепетом, щоб не припуститися помилок у поводженні з нашим тілом, яке ми зобов'язані перед Богом зберегти в найбільш здоровому стані”. — РГ (10 лютого 1910)ПЇХ 38.3

Справжня реформа — це реформа серця

39. Люди, котрі бажають працювати в Божій справі, не повинні прагнути світських задоволень та егоїстичного догоджання собі. Лікарі в наших закладах мають увібрати в себе живі принципи реформи здоров'я. Люди ніколи не будуть по-справжньому стриманими, доки благодать Христа не стане принципом серця. Усі обіцянки у світі не зроблять вас і вашу дружину реформаторами здоров'я. Саме лише обмеження в харчуванні не вилікує ваш хворобливий апетит. Брат і сестра… не виявлятимуть стриманості в усьому, доки їхні серця не будуть перетворені Божою благодаттю.ПЇХ 39.1

Обставини не можуть здійснювати реформ. Християнство пропонує реформування серця. Те, що Христос звершує всередині, здійснюватиметься зовні за велінням наверненого розуму. Намір починати зовні і намагатися звершувати роботу всередині завжди зазнавав і зазнаватиме поразки. Божий план стосовно вас полягає в тому, аби починати із самого центру всіх труднощів, тобто із серця, а тоді з нього виходитимуть принципи праведності, перетворення буде як внутрішнім, так і зовнішнім. — Спеціальні свідчення, серія А, №9, с. [54] (1896)ПЇХ 39.2

40. Люди, котрі підносять стандарт якомога ближче до Божого рівня, згідно зі світлом, даним Богом через Його Слово та свідчення Його Духа, не змінять лінії своєї поведінки задля задоволення бажань друзів чи родичів, які живуть усупереч мудрим Божим постановам; і не важливо, скільки буде таких друзів чи родичів — один, два чи безліч. Якщо ми керуємося принципом у цих питаннях і дотримуємося строгих правил харчування, якщо як християни виховуємо свої смаки відповідно до Божого плану, то справлятимемо вплив, який відповідає задуму Бога. Питання полягає ось у чому: “Чи бажаємо ми бути справжніми реформаторами здоров'я? ”ПЇХ 39.3

[Контекст див. 720]. — Лист 5 (1884)ПЇХ 40.1

Питання першочергової важливості

41. Мені наказано нести вістку реформи здоров'я усьому нашому народові, оскільки багато хто залишив свою колишню вірність принципам реформи здоров'я.ПЇХ 40.2

Божий намір щодо Його дітей полягає в тому, аби вони зростали до міри зрілості повноти Христа. Для досягнення цієї мети вони повинні належним чином використовувати всі сили розуму, душі й тіла. Вони не можуть собі дозволити марнувати розумову чи фізичну силу.ПЇХ 40.3

Питання збереження здоров'я — першочергове за важливістю. Якщо ми дослідимо це питання в Божому страху, то дізнаємося: найкраще як для нашого фізичного, так і духовного розвитку — дотримуватися простоти в харчуванні. Будемо терпляче досліджувати це питання. Нам необхідні знання і розсудливість, аби мудро поводишся стосовно даного питання. Законів природи потрібно дотримуватися, а не опиратися їм.ПЇХ 40.4

Хто отримав настанови стосовно шкідливості м'ясної їжі, чаю і кави, жирних страв та нездорового способу приготування їжі, хто вирішив укласти заповіт із Богом над жертвою, ті не будуть більше потурати своєму апетитові до їжі, котра, як їм відомо, нездорова. Бог вимагає, аби бажання були очищені, щоб виявлялося самозречення щодо всього недоброго. Ця робота має бути виконана, перш ніж Його народ зможе стати перед Ним як досконалий народ.ПЇХ 41.1

Божий народ останку повинен бути наверненим народом. Результатом проголошення цієї вістки має бути навернення й освячення душ. У цьому русі ми повинні відчути силу Духа Божого. Це чудова конкретна вістка; вона означає все для тих, хто її приймає, і її слід сповістити гучним покликом. Нам необхідно мати справжню, непохитну віру в те, що до кінця часу важливість проголошуваної вістки зростатиме.ПЇХ 41.2

Деякі з тих, хто називає себе віруючим, приймають певні місця зі “Свідчень” як вістку від Бога, водночас відкидаючи ті частини, котрі засуджують потурання їхнім улюбленим звичкам. Такі особи діють усупереч власному благополуччю та благополуччю Церкви. Важливо, щоб ми ходили у світлі, доки маємо світло. Люди, котрі стверджують, що вірять у реформу здоров'я, проте у своєму щоденному житті чинять усупереч її принципам, шкодять своїм душам та справляють неправильне враження на уми віруючих і невіруючих.ПЇХ 41.3

Серйозна відповідальність лежить на людях, котрі знають істину про те, що всі їхні діла повинні узгоджуватися з їхньою вірою, що їхнє життя має бути очищене й освячене, а їм необхідно приготуватися до роботи, яку слід швидко виконати в ці заключні дні проголошення вістки. Вони не мають ані часу, ані сили, щоб витрачати їх на потурання апетитові. Сьогодні з переконливою серйозністю для нас повинні пролунати слова: “Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи, щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги” (Дії 3:19). Серед нас є багато таких, кому бракує духовності, і якщо вони повністю не навернуться, то неодмінно загинуть. Чи можете ви дозволити собі ризикувати?ПЇХ 41.4

Тільки сила Христа може викликати перетворення в серці та розумі; такого перетворення повинні зазнати всі, хто бажає бути Його спільником у новому житті в Царстві Небесному. “Коли хто не народиться згори, — сказав Спаситель, — то не зможе побачити Божого Царства” (Івана 3:3). Тільки релігія, котра походить від Бога, може привести до Нього. Аби правильно служити Йому, нам потрібно народитися від Божественного Духа. Це приведе до пильності, очистить серце, відновить розум, даруючи нам нову здатність знати й любити Бога. Це допоможе нам охоче коритися всім Його вимогам. Це справжнє поклоніння. — 9С [153-156] (1909)ПЇХ 42.1

Єдиний фронт

42. Нам доручена справа поступу реформи здоров'я. Господь бажає, щоб Його народ перебував у згоді між собою. Ви повинні знати: ми не залишимо позицію, яку впродовж останніх тридцяти п'яти років нам велів займати Господь^{*Написано в 1902 році.}. Стережіться, щоб якимось чином не протидіяти справі реформи здоров'я. Вона рухатиметься вперед, бо це Господній засіб для зменшення страждань у нашому світі та очищення Його народу.ПЇХ 42.2

Будьте обережні в тому, яку позицію ви займаєте, щоб вам не спричинити розділення. Мій брате, навіть якщо ти не бажаєш отримати для свого життя та своєї сім'ї благословення від дотримання принципів реформи здоров'я, не завдавай шкоди іншим, опираючись світлу, даному Богом з цього питання. ПЇХ 43.1

[Спеціальні свідчення, серія А, № 7, с. [40]] — Лист 48 (1902)ПЇХ 43.2

43. Господь дав Своєму народові вістку стосовно реформи здоров'я. Це світло освічувало їхній шлях упродовж тридцяти років, і Господь не може підтримувати Своїх слуг, якщо вони протидіють цьому світлу. Богові не подобається, коли Його слуги діють усупереч цій вістці, котру Він дав їм для того, щоб вони передали її іншим. Чи може Він бути задоволений, якщо половина працівників, які трудяться на певному місці, навчають, що принципи реформи здоров'я так тісно з'єднані з вісткою третього ангела, як рука з'єднана з тілом, у той час як їхні співпрацівники своєю поведінкою навчають протилежних принципів? В очах Божих це розцінюється як гріх…ПЇХ 43.3

Ніщо так не позбавляє мужності Господніх вартових, як зв'язок із тими, хто наділений інтелектуальними здібностями, розуміє засади нашої віри, проте і словом, і прикладом виявляє байдужість до моральних зобов'язань.ПЇХ 43.4

Легковажне ставлення до світла, даного Богом щодо реформи здоров'я, не може не завдати шкоди тим, хто так чинить; нехай ніхто не сподівається на успіх у Божій роботі, протидіючи і словом, і прикладом посланому Богом світлу. — ПЗ [561, 562]ПЇХ 43.5

44. Важливо, щоб служителі давали настанови стосовно поміркованого способу життя. Вони повинні показувати, що харчування, праця, відпочинок та одяг пов'язані з підтримкою здоров'я. Усі, хто вірить в істину для цих останніх днів, повинні щось зробити в даній справі. Вона стосується їх, і Бог вимагає, щоб вони пробудилися й виявили зацікавленість у реформі. Він буде незадоволений, якщо вони поставляться до цього питання байдуже. — 1С [618] (1867)ПЇХ 44.1

Спотикаючись об благословення

45. Ангел сказав: “Стримуйтеся від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі”. Ви спіткнулися об реформу здоров'я. Вона видається вам непотрібним додатком до Істини. Це не так — вона є частиною Істини. Перед вами робота, яка стане серйознішою і важчою за будь-яку іншу, досі доручену вам. Вагаючись та відступаючи замість того, щоб ухопитися за благословення, котре для вас є привілеєм, ви зазнаєте втрати. Ви спотикаєтеся саме об те благословення, котре Небо послало на ваш шлях, аби полегшити рух уперед. Сатана представляє вам це благословення в найбільш непривабливому світлі, щоб ви боролися проти того, що виявиться найкориснішим для вас і сприятиме вашому фізичному й духовному здоров'ю.ПЇХ 44.2

[Виправдання неправильних учинків, вигадане під впливом сатани — 710] — 1С [546] (1867)ПЇХ 44.3

Подумайте про суд

46. Господь закликає добровольців вступити до Його армії. Хворобливим чоловікам і жінкам необхідно стати реформаторами здоров'я. Бог співпрацюватиме зі Своїми дітьми в справі збереження їхнього здоров'я, якщо вони будуть обережними в харчуванні та відмовляться від непотрібного обтяження шлунка. Він милостиво зробив природний шлях певним і безпечним, достатньо широким для всіх, хто прямує ним. Він дав для нашого харчування корисні здорові продукти землі.ПЇХ 45.1

Хто не прислухається до настанови, даної Богом у Його Слові та Його ділах, хто не кориться Божественним повелінням, той живе неповноцінним життям. Це — хворобливий християнин. Його духовне життя немічне. Він живе, але його життя позбавлене пахощів. Він марнує дорогоцінні хвилини благодаті.ПЇХ 45.2

Нехтуючи законами життя, багато людей завдали чималої шкоди своєму тілу; вони, можливо, ніколи не звільняться від результатів своєї недбалості, проте навіть зараз можуть покаятися й навернутися. Людина намагалася стати мудрішою за Бога. Вона стала законом для самої себе. Бог закликає нас звернути увагу на Його вимоги та більше не ганьбити Його, перешкоджаючи розвиткові своїх фізичних, розумових і духовних здібностей. Передчасний розлад здоров'я і смерть — це результат віддалення від Бога та наслідування світських звичаїв. Хто потурає собі, той має зазнати покарання. На суді ми зрозуміємо, як серйозно Бог ставиться до порушення законів здоров'я. Тоді, оглядаючись на свої вчинки, побачимо, яке пізнання Бога ми могли б отримати, які шляхетні характери могли б сформувати, якби прийняли Біблію як свого порадника.ПЇХ 45.3

Господь чекає, щоб Його народ здобув мудрість і розсудливість. Коли ми бачимо нещастя, потворність, хвороби, які прийшли у світ унаслідок необізнаності щодо правильного догляду за тілом, як можемо стримуватися від того, щоб застерігати людей? Христос проголосив: як було за днів Ноя, коли земля наповнилася насильством і розтлінням унаслідок злочинності, так буде і при з'явленні Сина Людського. Бог дав нам велике світло, і якщо ми ходитимемо в цьому світлі, то побачимо Його спасіння.ПЇХ 46.1

Існує потреба в рішучих змінах. Настав час для нас упокорити свої горді, свавільні серця й шукати Господа, доки Його можна знайти. Ми, як народ, повинні упокорити свої серця перед Богом, бо наші вчинки носять на собі рубці непослідовності.ПЇХ 46.2

Господь закликає нас діяти узгоджено. Минає день, надходить ніч. Як на суші, так і на морі вже можна бачити Божі суди. Нам не буде дано часу для ще одного випробування. Немає часу для хибних кроків. Нехай кожен подякує Богові за те, що ми ще маємо можливість сформувати характер для майбутнього вічного життя. — Лист 135 (1902)ПЇХ 46.3