2 червня. Неможливо служити двом панам

“Ніхто не може служити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні” (Матв. 6:24).ЦДБ 159.1

На невідродженому серці та порочному світі ясно написано: “Усі шукають свого”. Егоїзм — основний закон зіпсутої природи. Егоїзм посідає те місце в душі, де повинен сидіти на троні Христос. Однак Господь вимагає повного послуху, і якщо ми воістину бажаємо служити Йому, у нас не виникне запитання, чи підкорятися нам Його вимогам, чи шукати власних скороминущих інтересів.ЦДБ 159.2

Господь слави не порахувався зі Своїми зручностями та задоволеннями, коли залишив Своє становище Повелителя, щоб стати страдником, знайомим із хворобами, зазнати приниження і смерті, аби звільнити людину від наслідків її непослуху. Ісус помер, щоб спасти людину не в її гріхах, але від її гріхів. Ми повинні залишити свої хибні дороги, узяти свій хрест і йти за Христом, зрікаючись себе та беззастережно підкоряючись Богові.ЦДБ 159.3

Тих, хто каже, що служить Богові, а фактично служить мамоні, відвідають суди. Ніхто не буде виправданий за шлях непослуху задля світської користі. Якби Бог виправдав одну таку людину, Він мав би зробити це для всіх. Хто нехтує розпорядженням Господа задля особистої вигоди, той накопичує для себе майбутні страждання. Христос сказав: “Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!” (Марка 11:17). Божий народ повинен ретельно досліджувати, чи не перетворив він Божий дім, подібно до древніх юдеїв, на місце торгівлі.ЦДБ 159.4

Багато хто впадає у гріх, жертвуючи своєю духовністю заради світських здобутків; вони зберігають вигляд благочестя, однак цілком віддалися світським прагненням. Проте насамперед ми маємо зважати на Божий Закон, на послух його духові й букві, оскільки Ісус, наш великий Приклад, у Своєму житті і смерті навчав абсолютного послуху. Він помер, праведний за неправедних, безневинний за винних, щоб честь Закону Божого була збережена і людина не загинула навіки...ЦДБ 159.5

Бог нічого не приховав від людини, що може сприяти її щастю або забезпечити для неї вічні багатства. Він чудово прикрасив землю та забезпечив її усім необхідним задля добробуту людини протягом її тимчасового життя (Ознаки часу, 2 червня 1887 р.).ЦДБ 159.6