26 липня. За вашою вірою

“Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, промовивши: Нехай вам станеться за вашою вірою!” (Матв. 9:29).ЦДБ 214.1

Наш обов'язок, як Божих дітей, — говорити про віру і не сумніватися. Ми повинні бути сповнені надії і радості в Господі. Не дивімося на темний бік життя, а погляньмо вгору і вірмо в Того, Кого Бог віддав для світу, щоб спасти нас від гріхів. Христос здійснює наше спасіння, надихаючи вірою наше серце та переконуючи його в Істині. Істина звільняє, а хто звільнений Сином, ті справді вільні. Будемо ж намагатися прославляти Бога, постійно довіряючи запевненню, що Він прийме кожну душу, яка щиро Йому служить.ЦДБ 214.2

Ми — малі Божі діти і завжди повинні бути під Його керівництвом та захистом. Якщо ми навчимося від Ісуса уроків доброти, терпіння й ніжності, то будемо благословенням для всіх, із ким нам доводиться зустрічатися. Господь бажає, щоб ми знаходили втіху в Його обітницях і славили Його значно більше, ніж ми це робимо. “Хто жертвує хвалу, той Мене прославляє” (Псал. 50:23). Будемо ж навчатися виражати нашу вдячність Богові за Його чудову поблажливість та любов до людства.ЦДБ 214.3

Єдинородний Божий Син погодився залишити небесні оселі і прийти в наш світ, щоб жити з невдячними людьми, які відмовилися від Його благодатних милостей. Він погодився жити в убогості, зазнавати страждань і спокус. Він “страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його” (Ісаї 53:3). Петро відрікся від Нього, Юда зрадив Його, а це були Його власні учні. Люди, яких Ісус прийшов благословити, відкинули Його. Вони віддали Його на ганьбу і заподіяли невимовні страждання. Вони поклали на Його голову терновий вінок, який поранив Його святе чоло. Вони били Його бичем, а потім прибили Його до хреста. І серед усього цього жодне слово скарги не зірвалося з Його уст...ЦДБ 214.4

Христос переніс усі ці страждання, щоб отримати право дарувати вічне життя багатьом віруючим у Нього. О, коли я думаю про це, то відчуваю, що не повинна промовляти жодної скарги...ЦДБ 214.5

Коли для нас настають важкі часи, будемо пам'ятати, як дорого коштувало Цареві Всесвіту наше спасіння (Лист 232, 26 липня 1908 р. Брату і сестрі М. Хев, працівникам у південних штатах).ЦДБ 214.6