25 серпня. Божий Закон непорушний

“Справедливість та право — підстава престолу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випереджують!” (Псал. 89:15).ЦДБ 244.1

Не дивно, що в теперішній час порушники Закону Божого триматимуться від нього якнайдалі, адже він засуджує їх. Однак люди, котрі вважають, що Десять Заповідей були скасовані при розп'ятті Христа, перебувають в тій самій омані, що й юдеї. Поняття, що Божий Закон суворий і його неможливо виконати, ображає Того, Хто керує Всесвітом у згоді зі святими принципами. Покривало лежить на серцях тих, хто тримається цієї точки зору при читанні Старого і Нового Завітів. Покаранням за найменше порушення цього Закону є смерть, і якби не Христос — Адвокат грішника, кара негайно спіткала б кожного порушника. Справедливість і милість об'єдналися. Христос та Його Закон стоять поруч. Закон засуджує порушника, а Христос виступає на захист грішника.ЦДБ 244.2

З Першим приходом Христа почалася ера більших світла і слави; однак було б гріховною невдячністю зневажати й висміювати менше світло через те, що засяяло більш повне і більш славне світло. Ті, хто зневажає благословення і славу юдейського віку, не приготувалися скористатися благами проповіді Євангелія. Велич слави Отця, перевага і досконалість Його святого Закону стають зрозумілими лише через викуплення, здійснене Його дорогим Сином на Голгофі; проте навіть викуплення втрачає своє значення, коли люди зневажають Закон Божий.ЦДБ 244.3

Життя Христа було найдосконалішим ґрунтовним підтвердженням Закону Його Отця, а Його смерть довела непорушність цього Закону. Прийнявши на Себе вину грішника, Христос не звільнив людину від обов'язку дотримуватися Закону; бо, якби Закон можна було змінити або скасувати, Ісусові не потрібно було б приходити в цей світ, щоб страждати і померти. Сам факт, що Христос помер за гріхи, підтверджує незмінність Закону Небесного Отця.ЦДБ 244.4

Юдеї відійшли від Бога, замінивши Божественний Закон власними традиціями. Своїм життям і вченням Христос пояснив та увиразнив принципи порушеного Закону. Небесне воїнство розуміло, що метою Його місії було звеличити й прославити Закон Небесного Отця і виправдати Його вимоги (Ознаки часу, 25 серпня 1887 р.).ЦДБ 244.5