4 жовтня. Кожній людині — своя справа

“Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно” (Матв. 25:14).ЦДБ 285.1

Наше життя дорогоцінне, тому кожну дію необхідно обдумувати. Життя було дароване нам, аби ми, якщо забажаємо, правильно зрозуміли своє призначення та виконували свою роботу, яку Господь визнає доброю, неминучою, як вічність. Це дуже відповідально — жити й усвідомлювати, що нам доведеться відзвітуватися перед Богом за наш час, наші таланти, наш вплив. Ці дорогоцінні таланти ми повинні не закопувати в землю, а використовувати. Нам не слід приховувати їх, вони є дарами, довіреними нам Богом для мудрого розвитку, щоб ці дари могли примножуватися в Його служінні і при Його Приході Він міг одержати Своє з прибутком.ЦДБ 285.2

Жоден, хто покликаний Богом і кому довірені таланти, не вільний від особистої відповідальності, а також інший не може виконати за нього його справу. Кожній людині Бог дав свою справу, тому кожен відповідальний перед Богом за виконання цієї роботи. Людина, яка приймає довірений їй великий дар, не може передати свій талант іншому. Ніхто не може передати свою силу іншому, щоб той служив за нього, думаючи і розмірковуючи замість нього.ЦДБ 285.3

Ми всі маємо обов'язки перед Богом. Він — наш Учитель, тому кожний викладений Ним урок необхідно оцінити та втілити в життя. Ми покликані дати звіт за свої таланти не перед людиною, а перед Богом. Наш розум, наше мислення, наша тактовність, наша мудрість — усе це дане нам Богом, щоби бути використаним для Нього, і саме Бог покличе нас відзвітуватися за те, як ми використовували Його дари...ЦДБ 285.4

Життя кожної людини рясніє спокусами, і лише через віру в Ісуса Христа ми знайдемо благодать для допомоги в годину випробувань. Кожному працівникові належить прожити своє життя і сформувати свій характер. Кожний період життя з року в рік приносить особливі можливості для роботи, і кожний наступний рік має бути використаний для максимального розвитку здібностей людини. З допомогою небесних сил відбуватиметься цей розвиток, рух уперед і вгору, крок за кроком безпечним шляхом до Неба (Рукопис 28, 4 жовтня 1896 р. Зацікавленим у виданні “Нагірної проповіді”).ЦДБ 285.5