13 лютого. Служіння серця

“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе” (Луки 10:27).ЦДБ 47.1

Серце — цитадель усієї людини, і доки серце цілком перебуває на боці Господа, ворог шукатиме незахищені підступи, через які зможе заволодіти людиною. “Зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію” (Филп. 2:12, 13). Якщо ви здобудете світло, вам потрібно старанно плекати його та постійно виявляти віру, а не керуватися почуттям. Якщо Істину люблять, плекають, цінують як священний дар, тоді ясно, що вона була насаджена Святим Духом. Тоді любов литиметься із серця подібно до джерела живої води, яке тече у вічне життя. Коли ця любов живе в серці, Божий працівник буде невтомним у служінні Христа.ЦДБ 47.2

Не піддавайте недовірі й сумніву жодний промінь світла! З великою силою Господь відкрив вам Свої благодать, милість, любов; і той, хто запекло нападає на справу Божу, називаючи її фанатизмом, безумовно, перебуває на небезпечній території. Якщо такі не виправляться, їхня совість ставатиме дедалі жорстокішою і вони все менше цінуватимуть Духа Божого. Їм буде дедалі важче розуміти Божу вістку. Чому? Тому що вони грішать проти Святого Духа. Унаслідок свого опору ці люди приходять до такого стану, коли не можуть впізнати Святого Духа, натомість опираються будь-якому засобу, який може бути використаний Богом для їхнього спасіння від загибелі. “Яку ознаку покажеш?” — запитали юдеї Христа, тоді як саме Його життя, характер, чудеса були постійною ознакою Його святої місії та Божественності.ЦДБ 47.3

Коли Бог впливає на людські серця, щоб навертати їх до Христа, здається, що переконлива сила впливає на них, вони вірять та піддаються впливу Божого Духа. Однак якщо вони не зберігають даровану їм Богом дорогоцінну перемогу, якщо дозволяють колишнім вчинкам і звичкам знову запанувати над ними, якщо вдаються до розваг або світської розкоші, нехтують молитвою і перестають чинити опір злу, цим вони запрошують сатанинські спокуси і починають сумніватися в істинності свого попереднього досвіду (Рев'ю енд Геральд, 13 лютого 1894 р.).ЦДБ 47.4