18 березня. Ярлик гріха

“Усе Він прегарним зробив свого часу” (Екл. 3:11).ЦДБ 82.1

Бог хоче, щоб ми бачили природну красу нашого світу. Він бажає, щоб ми також навчали своїх дітей бачити цю красу, оскільки вона відображає Божу любов до людини. Це голос, який закликає вас, батьки, пом'якшувати й упокорювати свої серця. Постійно пам'ятайте, Хто створив небо і землю, Xто вкрив світ зеленим оксамитовим килимом, Хто дав нам високі дерева і одягнув їх у зелене листя. Однак люди не говорять про славу Бога, Котрий створив усе це, натомість розмовляють про людські вироби, думають про свої багаті прекрасні будинки та пишний одяг. Усе це вимагає часу і грошей, а вони могли б бути використані для спасіння душ. Бог дав нам гроші, щоб ми могли витрачати їх для Його слави. О, якби завіса піднялася, якби ми тільки побачили Божу любов, котра перевершує розуміння! Я ледь наважуюся доторкнутися до неї, ледве насмілююся згадати про славу, яка зберігається на Небесах. Для кого? Для кожної душі, яка була перевірена й випробувана і яка споглядає винятково славу Божу. Вона буде вірна небесній Істині. Для нас почесті світу, слава світу, аплодисменти світу не варті нічого.ЦДБ 82.2

Припустимо, людина вірить в Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Що відбувається з нею? — У серце такої людини зливається любов із серця Бога. Що робить таке серце? Воно навертається, щоб служити Богові та дотримуватися Його Заповідей, аби не уподібнитися до Адама і Єви після того, як вони згрішили. Цього не можна допустити, не можна допустити гріх. Він надто дорого коштує...ЦДБ 82.3

Ми маємо намір увійти в брами вічного міста. Коли перлинні ворога відчиняться, ми бажаємо почути слова привітання. Ми хочемо, щоб на нашу голову був одягнений вінець нетлінної слави і ми зодяглися в одежу, яка зіткана на ткацькому верстаті Небес, — таку білосніжну, як білильник не може вибілити на Землі. Ми хочемо побачити Царя в Його красі і споглядати Його незрівнянну чарівність... Я благаю вас збирати свої скарби на Небесах. Уникайте всього, що здатне збентежити ваш розум, і ви не зможете відрізни святе від буденного (Рукопис 30, 18 березня 1894 р. Турбота нашого Отця про Своїх дітей).ЦДБ 82.4