30 квітня. Божественний припис

“Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх вухо своє нахили! Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування” (Прип. 4:20-22).ЦДБ 125.1

Ми живемо серед небезпек останніх днів. Дух Божий залишає Землю, але Господь не залишив тебе, мій брате. Мені наказано спонукати тебе повірити, що твоє життя не було марним. Прокинься, мій брате, і Господь скерує тебе до роботи, яку має для тебе. Але не догоджай більше ворогові, піддаючись спокусі впадати у відчай. Нехай Істина Господня буде для твоєї душі сонячним світлом та цілющим повітрям.ЦДБ 125.2

Мій брате, чи не бажаєш ти попрацювати поруч із великим Цілителем? Тобі необхідно вправляти як свої м'язи, так і нерви... Руки, ноги, усі м'язові органи були створені для діяльності. І якщо ти не вправлятимеш ці органи, як і свої розумові здібності, то втратиш життєву силу, яку маєш зберегти.ЦДБ 125.3

Господь дав мені настанову сказати тобі, що ти повинен користуватися своїми членами так само, як мозком. Знайди собі якесь заняття, постав собі за особливий обов'язок використовувати кінцівки, а також органи мови...ЦДБ 125.4

Я пам'ятаю одного з наших працівників, котрий кілька років тому прибув до санаторію Св. Олени. Він був настільки слабким, що відчував себе не здатним навіть підвестися з ліжка. Головний лікар сказав мені: “Я вважаю його випадок безнадійним, якщо ми не піднімемо його з ліжка і не примусимо користуватися як своїми кінцівками, так і розумом”. Я порадила лікареві переконати пацієнта одягнутися і трохи походити, нібито з метою почути його думку з якогось питання. Підняти його з ліжка виявилося важкою справою, але це вдалося, і наступного дня він пройшов трохи далі. Після трьох тижнів ця людина більше не потребувала спонукального мотиву для ходіння, і незабаром у нього відновився добрий апетит до здорової їжі. Це відбулося сімнадцять років тому, а людина ця дотепер жива і повна розумових та фізичних сил.ЦДБ 125.5

Мій брате, ти не зможеш фізично бути таким, яким маєш бути, якщо постійно і наполегливо не вправлятимеш здатності твого єства... Господь — твій Помічник і твій Бог. Він бажає взяти твою справу у Свої руки і співпрацюватиме з тобою, якщо ти будеш приводити в належний робочий стан свій мозок, свої кістки і м'язи. Чи приймеш ти цей припис Великого Лікаря? (Лист 160, 30 квітня 1907 р. Брату і сестрі Дж. Е. Старр).ЦДБ 125.6