5 травня. Уникаючи гріха

“Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний” (Прип. 28:13).ЦДБ 131.1

Спокусившись вавилонським одягом та нікчемним скарбом із золота і срібла, Ахан продався гріху, накликав на свою душу Боже прокляття, позбувся права на багате володіння в Ханаані і втратив перспективу майбутньої нетлінної спадщини на Новій Землі...ЦДБ 131.2

Його нахабство і завзятість були такі великі, що зрештою Ісус Навин побоювався, що Ахан не визнає себе винним, у результаті заручиться співчуттям суспільства і примусить їх знеславити Бога. Ахан не визнав би своєї провини, якби не сподівався завдяки цьому визнанню уникнути наслідків свого злочину. Саме ця надія спонукала його відкрито визнати власну провину і докладно описати свій гріх. Таким же чином визнаватимуть свою вину грішники, коли засуджені й немічні вони стоятимуть перед Божим престолом і коли справа кожного вирішиться до життя або до смерті. Це визнання буде надто запізнілим, щоб спасти грішників.ЦДБ 131.3

Визнання своїх гріхів багатьма так званими християнами подібне до визнання Ахана. Загалом вони визнають свою негідність, проте відмовляться визнати гріхи, які залишаються на їхній совісті та накликають прокляття на Божий народ. Так, наприклад, багато хто приховує гріхи егоїзму, обману, непорядності щодо Бога і ближнього, гріхи в сім'ї та багато інших пороків, які потрібно визнавати публічно.ЦДБ 131.4

Справжнє покаяння витікає зі свідомості огидності гріха. Повселюдні ж сповідання не є плодом істинного упокорювання душі перед Богом. Вони залишають грішника самовдоволеним, готовим продовжувати свій спосіб життя доти, доки його совість не зробиться жорстокою. І застереження, які раніше пробуджували його, навряд чи викличуть почуття небезпеки, а з часом його гріховний спосіб дій видаватиметься йому правильним. Його гріхи знайдуть його надто пізно, і в той день вони не будуть очищені навіки ані жертвою, ані приношенням. Існує велика різниця між визнанням фактів після їхнього доведення та визнанням гріхів, відомих тільки нам і Богові (Ознаки часу, 5 травня 1881 р.).ЦДБ 131.5