23 серпня. Як звільнитися від почуття провини

“Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачає прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?” (Мих.7:18).ЩМП 247.1

Я тішуся тим, що наші почуття свідчать нам про те, що ми діти Божі. Ворог буде підштовхувати нас думати, що ми зробили такі вчинки, які розділили нас з Богом, і що Він більше не любить нас. Проте Господь продовжує любити, недивлячись ні на що.ЩМП 247.2

Переведіть свій погляд від власних недоліків на досконалість Христа. Ми не можемо самі по собі стати праведними. Чистий одяг праведності знаходиться в руках Христа, і Він радий одягнути його на нас. Він вимовлятиме нам підбадьорюючі слова прощення і обітниці. Він відкриває нашим спраглим душам освіжаючі джерела живої води. Він пропонує нам просто зараз прийти до Нього з усіма нашими турботами і смутком і запевняє нас в тому, що ми знайдемо спокій у Нього...ЩМП 247.3

Ісус розуміє, як ми хвилюємося про наші минулі гріхи, і прощає нас, тому нам не слід засмучувати Його, сумніваючись у Його любові. Це відчуття вини слід залишити біля підніжжя Голгофського хреста. Відчуття нашої власної гріховності і провини отруює для нас джерела життя й істинного щастя. Сьогодні Ісус говорить: “Поклади все це на Мене. Я візьму твої гріхи. Я дам тобі мир. Не принижуй більше себе, бо Я викупив тебе ціною Своєї власної крові. Ти Мій. Я зміцню твою ослаблену волю. Я видалю твоє почуття провини і смуток”. Тому зверніть своє вдячне і водночас тремтяче від невизначеності серце до Нього й покладіться на надію, яку Він відкриває. Бог приймає наше надломлене і зажурене серце і даром пропонує Своє прощення. Він запрошує нас у Свою сім'ю і пропонує допомогти нашій слабкості Своєю благодаттю. Наш дорогий Спаситель вестиме нас крок за кроком, якщо ми протягнемо Йому свою руку і дозволимо Йому керувати нашим життям.ЩМП 247.4

Покладайтеся на дорогоцінні Божі обітниці. Якщо сатана нашіптує вам свої погрози, відверніть від них свій розум і покладіться на Господні слова, і тоді ваша душа заспокоїться від їх сяйва. Хмара сама по собі темна, але коли на неї світить сонце, вона наповнюється світлом і стає подібною до золота, бо слава Божа спочиває на ній (Лист 99, 1896 р.).ЩМП 247.5