2 листопада. Прикраса, що ніколи не старіє

“Хай окрасою для них буде не зовнішнє, не заплітання волосся та навішування золота чи прикрашання одягу, а прихована сердечна людина, в нетлінності лагідною і мовчазного духа, що є дорогоцінним перед Богом” (1 Петр.3:3, 4).ЩМП 321.1

Зовнішня привабливість і прикраси мінливі, тимчасові і ненадійні. Тільки та окраса, яку на Своїх послідовників одягає Христос, ніколи не старіє.ЩМП 321.2

Якби половину того часу, який молоді люди витрачають на прикрашення своєї зовнішності, вони присвячували для прикрашення своїх характерів і виховання вдачі, то наскільки разючу зміну ми би побачили в їхній поведінці, словах і вчинках! Той, хто від щирого серця прагне слідувати за Христом, не відчуватиме докорів сумління щодо свого одягу, тому що він у всьому буде прагнути виконати ясні веління Господа (Наставник молоді, 5 листопада 1896 р.).ЩМП 321.3

Багато християн своїм одягом наслідують світську моду, прагнучи таким чином мати вплив серед оточуючих. Вони присвячують години, які можна вважати назавжди втраченими, на вивчення модних стилів, намагаючись прикрасити своє бідне, смертне тіло. У цьому полягає їх найбільш сумна і фатальна помилка. Однак, якби вони наслідували скромного і смиренного Спасителя, тоді б вони дійсно мали рятівний вплив серед оточуючих, а їхнє життя говорило би на користь істини. Господь бажає, щоб вони показали свою віру в праведних ділах і принципово відрізнялися від усього, що пов'язане з цим світом. Їхні слова, одяг і вчинки повинні свідчити про Бога. Тоді святий вплив цих людей виливатиметься на всіх оточуючих і кожен пізнає, що вони мають особисті стосунки з Ісусом. Завдяки цьому невіруючі побачать, що віра в Прихід Христа змінює характер особи.ЩМП 321.4

Наш зовнішній вигляд є віддзеркаленням стану нашого серця. Коли істина торкається серця, воно вмирає для світу, і тоді сміх, зневага і прокляття невіруючих не будуть нічого значити. В душі виникне нездоланне бажання бути подібним до свого Вчителя і відокремитися від світу. Такі люди не наслідуватимуть світських звичаїв і моди. Перед ними завжди стоятиме благородна мета — прославити Бога і досягти безсмертної спадщини. Усе земне стане для них таким незначним у порівнянні з відкритою для них вічною славою, яка перевершує і затьмарює собою всю красу цього світу (Рев'ю енд Геральд, 9 вересня 1884 р.).ЩМП 321.5