4 березня. Голгофа—вінець Божого плану

“Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Вік полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за наші гріхи” (1 Івана 4:10).ЩМП 70.1

Коли Христос говорив про Свою місію на землі, Він завжди говорив про Божу любов. “Саме тому любить Мене Отець, — говорить Ісус, — що Я кладу Свою душу, щоб знову прийняти її” (Івана 10:17). Мій Отець любить вас настільки сильною любов'ю, що любить Мене ще більше, оскільки Я приношу Моє життя для вашого викуплення. Він любить тебе, і Він любить Мене сильніше, бо Я віддаю життя Моє, і Я віддаю Моє життя за тебе... Чи розуміли учні цю любов, коли бачили свого Спасителя, що зносив ганьбу, докори, зраду; коли бачили Його смертельні муки в Гефсиманському саду і смерть на Голгофському хресті? Глибину цієї любові не може осягнути жодна людина. Розмірковуючи про неї, учні осягали Боже співчуття; вони усвідомлювали, що страждання Сина були стражданнями Отця...ЩМП 70.2

Наш Викупитель прийняв рішення випити чашу страждання, щоб спасти грішників. Помираючи заради нас, Він сплатив наш борг сповна. Таким чином Він зняв з Бога всі звинувачення з боку сатани. “Оскільки Я єдиний з Отцем, — говорив Він, — Я можу страждати і прийняти смерть, щоб заплатити ціну гріха. Моя смерть робить Його любов безмежною. Його милість може діяти без границь” (Наставник молоді, 16 грудня 1897 р.).ЩМП 70.3

Христос — наш Викупитель. Він — Слово, Яке стало тілом і перебувало з нами. Він є Джерелом, в якому ми можемо омитися й очиститися від усієї нечистоти. Він — дорогоцінна Жертва, принесена за примирення людини. Ні Всесвіт, ні всі безгрішні світи, ні наша страждаюча земля, ні союз зла не можуть заявити, що Бог мав зробити для спасіння людини більше, ніж зробив. Його дар ніколи не буде перевершений, ніколи не буде виявлена глибша любов. Обов'язок людини — відповісти на цю велику любов прийняттям вічного спасіння, бо благословення Господа зробило можливим його отримання (Наставник молоді, 17 жовтня 1895 р.).ЩМП 70.4