20 травня. Доказ Божої величі

“Бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла Твоїх рук я співаю! Які то величні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки Твої” (Псал.92:5, 6).ЩМП 149.1

Сцени, які постали перед нашим поглядом, були настільки величними, настільки приголомшливими, що їх опис навряд чи відобразить і найменшу частину того, що ми бачили насправді. Нагромадження скель, сточені часом кам'яні стіни, які підносяться з часів потопу і омиваються гірськими потоками, стояли гладкі, неначе відполіровані. А поряд вимальовувалися інші скелі, абсолютно відмінні за своєю формою. Створювалося враження, буцімто художник спеціально надав їм таких обрисів. Тут... ми побачили найвеличнішу і найцікавішу панораму в своєму житті. Скелі підносилися до надхмарних висот, а в їхніх міжгір'ях росли прекрасні темно-зелені сосни, перемішуючись із ясно-зеленими кленами і буками... Така незаймана велич і благоговійна краса переносила нашу уяву в той час, коли води сягали найвищих пагорбів Землі, і безбожники прадавнього світу гинули у хвилях потопу через свої великі беззаконня.ЩМП 149.2

Дивлячись... на різноманітні форми цих скель, ми не могли стриматися, щоб не вигукнути: “О, які величні, Господи, діла Твої на всій землі!” М'які, величні дотики пензля Великого Художника, Який одягав дерева в світлі і темно-зелені тони, створювали прекрасну комбінацію кольорів, які вкривали грубі скелі, посічені від часу глибокими тріщинами. І серед них несли свої потоки стрімкі, галасливі гірські струмки, падаючи в бездонну глибину, а вгорі підносилися гірські вершини, вкриті деревами в чудовому літньому вбранні!ЩМП 149.3

Ця панорама вражає своїми масштабами і розкриває величні, приголомшливі і священні сцени, які говорять нам про Бога як нашого Творця. Одночасно ми розуміємо, що можемо називати Його і своїм Отцем!.. Якщо хтось, споглядаючи цю панораму, не відчуває себе враженим величчю і славою Бога, то його серце, ймовірно, абсолютно черстве. Я так прагну до близького спілкування з Богом! Цей Величний і Всемогутній Бог може бути і нашим Отцем, і нашим Другом, і нашою Надією, і Вінцем нашої радості (Рукопис 56, 1886 р.).ЩМП 149.4