9 липня. Пастир провадить овець

“І як би веде своїх овець, то йде перед ними, а вівці йдуть слідом за Ним, бо знають голос Його” (Йоан.10:4).ЗІХ 192.1

Пастир не примушує своїх овець іти за ним. Він не застосовує сили, не лякає їх, але, йдучи попереду, кличе їх за собою. А вівці знають його голос і йдуть на його заклик. Так само чинить і Пастир — Спаситель зі Своїми вівцями. У Біблії записано: “Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона”. Через пророка Ісус проголосив: “Я полюбив тебе вічною любов'ю і тому зберіг для тебе Мою ласку!” Він нікого не примушує йти за Ним. Ось Його принцип: “Я тягнув їх... узами любові” (Псал.77:21; Єрем.31:3; Осія 11:4).ЗІХ 192.2

Не страх перед покаранням і не надія на вічну нагороду спонукують учнів Христа іти слідом за Ним. Вони бачать неперевершену любов Христову, що відкрилася під час Його життя на землі, починаючи від віфлеємських ясел аж до Голгофського хреста. Його погляд приваблює, заспокоює і підкоряє душі. У серцях людей пробуджується любов. Вони чують Його голос і йдуть за Ним.ЗІХ 192.3

Подібно до того, як пастух іде попереду овець і першим зустрічає усі небезпеки на шляху, так ставиться до Свого народу Ісус. “Як виведе Своїх овець, то йде перед ними” (Йоан.10:4). Шлях у небеса освячений слідами Спасителя. Дорога може бути стрімкою і небезпечною, але Ісус раніше пройшов нею, і Його ноги витоптали гострі колючки, аби зробити цей шлях легшим для нас. Усі тягарі, які ми змушені нести, перед нами ніс Він.ЗІХ 192.4

Хоча Христос вознісся на небеса, став перед Богом і сів з Ним на престолі Всесвіту, однак Він нічого не втратив зі Своєї милосердної природи. Його ніжне, любляче серце відкрите для усіх потреб людства. Рука, яка була колись прибита, нині простягнута, щоб благословляти народ Свій у світі. “І вони не загинуть повік, і ніхто їхнє вихопить із Моєї руки” (Йоан.10:28). Душа, котра віддає себе Христові, дорожчав Його очах, аніж увесь світ. Спаситель перейшов би через муки Голгофи, якби лише одна овечка могла бути спасенною у Його Царстві. Він ніколи не покине душі, за яку помер, якщо тільки вона не відступиться від Нього. Христос міцно триматиме її.ЗІХ 192.5

В усіх наших випробовуваннях маємо вірного Друга. Він не залишить нас наодинці боротися зі спокусою і злом, щоб ми, врешті-решт, були роздавлені тягарем смутку і горя. Хоча Ісус нині залишається невидимим для зору смертних людей, але вухо справжньої віри може чути Його голос, який підбадьорює: “Не лякайся! Я з тобою”. “... Живий. І був Я мертвий, а ось Я живий на вічні віки” (Відкр.1:18). (Христос — надія світу, c. [480-481]).ЗІХ 192.6