20 вересня. Христос обіцяв нам спокій

“Прийдіть до Мене всі знеможені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Матв.11:28).ЗІХ 265.1

Ісус запрошує Своїх знеможених і обтяжених синів, дочок прийти до Нього, щоб покласти біля Його ніг свій нелегкий тягар. Однак чимало є таких, які хоч і чують цей заклик і мріють про спокій, все ж продовжують йти важким шляхом, покірно несучи свій тягар. Ісус любить їх і все ж бажає понести їхній тягар, та й їх самих у Своїх могутніх руках. Він хоче звільнити їх від страху і непевності, що забирають внутрішній спокій, але вони мають спочатку прийти до Нього і розповісти таємні болі свого серця. Ісус закликає Свій народ довіритися Йому, і тим засвідчити про свою любов до Нього. Для Спасителя дар покірного довірливого серця цінніший, аніж усі принесені багатства. Якщо б християни прийшли до Нього в простоті й впевненості, як діти приходять до своїх батьків, божественний дотик Його рук полегшив би їхній тягар.ЗІХ 265.2

Ісус, наш співчутливий Спаситель, — це Дорога, Правда і Життя. Чому б нам не прийняти Його ласкаве, милостиве запрошення, не повірити Його обітницям і не полегшити своє життя? Дороги Христа радісні, і всі стежки Його мирні. Якщо ми самі зробили свій шлях важким, якщо взяли на плечі непосильний тягар земних клопотів, то спробуймо змінитися і піти шляхом, який Ісус приготував для нас.ЗІХ 265.3

Ми не завжди бажаємо йти до Ісуса з нашими проблемами і труднощами. Часом ділимося своїми скорботами з людьми, розповідаємо про свої біди тим, хто не може допомогти, і водночас же час не бажаємо довірити усе Ісусові, Котрий може смуток перетворити на радість і мир... О, якщо б усі служителі та члени Церкви поклали свій тягар і труднощі на Ісуса, Котрий бажає допомогти, даючи їм мир і спокій! (Ознаки часу, 17 березня 1887 р.).ЗІХ 265.4

Непросто відмовитися від своєї волі й власних доріг. Однак засвоївши цей урок, ви отримаєте мир і спокій. Необхідно перемогти гордість, егоїзм і честолюбство; ваша воля має розчинитися у волі Христовій. Усе життя може стати однією постійною жертвою любові, кожний вчинок — виявом любові, кожне слово — її вираженням. Подібно до того як у стовбурі і гронах виноградної лози циркулює життя, проходячи у волокна коріння, гілок і листя, так діятиме і ряснітиме в душі благодать і любов Христа, посилаючи свою животворну силу до кожної клітинки людського єства і наповнюючи енергією увесь організм (Біблійний коментар АСД, т. 5, c. [1091-1092]).ЗІХ 265.5