19 грудня. Перетворення благодаті

“Але наблизився всьому кінець. Отже, будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах” (1Петр.4:7).ЗІХ 355.1

Христові до вподоби, коли Його діти виявляють благородство, силу і твердість характеру, коли вони сповнені бадьорості, надії і щастя.ЗІХ 355.2

Апостол Петро говорить: “Улюблені, підперезавши стегна розуму вашого, пильнуючи, майте досконалу надію на благодать, що подається вам у явленні Ісуса Христа” (1Петр.1:13). У цих словах урок для нас; тут визначені наші обов'язки тримати під контролем власні думки, не дозволяючи їм відхилятися в бік і заглиблюватися у заборонені теми, не витрачати свої сили на різні дрібниці. “Бо наблизився усьому кінець. Отже, будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах”. Ми покликані не лише молитися, але й стояти на варті своїх слів, учинків і навіть думок, — “пильнувати в молитвах”. Якщо ми зосереджені на небесному, то й розмова точитиметься в тому ж руслі. Серце буде сповнене роздумів про християнську надію, про великі і дорогоцінні обітниці, які знаходимо на сторінках Святого Письма для нашого підбадьорення. Не потрібно стримувати радість від усвідомлення милості і благості Божої. Цю радість ніхто з людей не може відняти в нас.ЗІХ 355.3

Під час пильнування розум постійно в роботі... Можуть бути періодичні проблески духовних думок, однак розум деяких людей не навчений постійно тверезо міркувати. Є теми, які вимагають серйозного дослідження. Вони пов'язані з великим Планом спасіння, котрий скоро буде завершений. У недалекому майбутньому Ісус з'явиться на хмарах небесних, то ж який характер ми повинні мати, щоб встояти в цей день? При дослідженні вічних тем розум зміцнюється, а характер розвивається. В основу закладено твердий, непохитний принцип, якого дотримувався Йосиф. У цьому саме таємниця зростання в благодаті і пізнанні істини.ЗІХ 355.4

Релігія Христа не така, якою уявляють її багато людей, і зовсім інша, ніж представляє її їхнє життя. Любов Божа в душі справляє серйозний вплив на життя, спонукаючи інтелект і почуття до дії та до здорового прояву. Дитина Божа не заспокоїться, доки не зодягнеться в праведність Христову і не буде зміцнюватися Його життєдайною силою. Коли християнин зауважує негативну рису свого характеру, то недостатньо тільки знову і знову визнавати її. Він повинен рішуче й енергійно працювати, намагаючись перемагати свої вади, удосконалюючи позитивні риси характеру. Християнин не відмовиться від своєї справи через те, що вона важка. Від нього вимагається невтомне зусилля, хоча він не залишений діяти лише власними силами. На його прохання божественна сила готова завжди прийти йому на допомогу. Для кожного, хто наполегливо бореться заради перемоги над собою, здійсниться обітниця: “Досить для тебе благодаті Моєї” (Рев'ю енд Геральд, 12 вересня 1899 р.).ЗІХ 355.5