6 квітня. Хліб життя оживляє духовне єство

“Хліб, який сходить з небес, такий, що, хто його їсть, той не помре” (Йоан.6:50).ЗІХ 98.1

Дуже важливо зуміти взяти себе в руки, коли хочеться вишукувати недоліки у брата, сестри чи друга. Хоча ми і не визнаємо, що коли обмовляючи іншого, маємо на меті піднести себе: все-таки за пошуками вад в інших стоїть самозвеличення. Нехай кожен пам'ятає, що найкраще стояти на варті власної душі, “чинити прості стежки ногам нашим, щоб кульгаве не збочило” (Євр.12:13).ЗІХ 98.2

Нікому з нас не загрожує небезпека бути надто посвяченим або надто Христоподібним за своїм характером. Уникнути невідповідності Христові, не дати приводу для знеславлення вашого доброго імені можливо лише єдиним способом — жити смиренним життям, споглядати Ісуса, пильнувати в молитві, аж доки не змінимося до подоби Його прекрасного характеру.ЗІХ 98.3

Душа не знаходить задоволення у формалізмі, у правилах і традиціях, а тому повинна благати: дайте мені хліб життя, піднесіть повну чашу до моєї пересохлої духовності, аби я зробилася живішою й світлішою. Не ставайте між мною і моїм Відкупителем. Дайте мені бачити у Ньому мого Помічника, Котрий є “мужем скорбот” (Ісая 53:3), що пізнав наші болі. О, Господи, будь моїм Помічником. “Ти був ранений за наші гріхи, за наші провини... мучений був, ... ранами нас уздоровлено!” (Ісая 53:5).ЗІХ 98.4

Христос був розп'ятий за наші гріхи і воскрес зі Своєї тимчасової домовини задля нашого виправдання. Він із тріумфом проголошує: “Я воскресіння й життя” (Йоан.11:25). Ісус як наш Посередник, просить за нас перед Отцем. Він поніс гріхи усього світу, не зобов'язуючи жодного смертного нести гріхи інших. Ніяка людина не може нести тягаря своїх власних гріхів. Розп'ятий Христос поніс гріхи усіх нас, “щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Йоан.3:16).ЗІХ 98.5

Учень Христа Його благодаттю буде підготовлений до усіх труднощів і випробувань, борючись за досконалий характер. Відвертаючи свій погляд від Христа на щось або на когось іншого, він може інколи припускатися помилок; але тільки-но буде попереджений про небезпеку, як знову подивиться на Ісуса, у Кому зосереджена його надія на вічне житія. Він знову впевнено йтиме слідами Спасителя. Радіючи, учень говоритиме: “Христос — мій живий Заступник перед Богом. Він молиться за мене. Він — мій Адвокат і наділяє мене досконалістю Своєї праведності. Це усе, що мені потрібно, аби стерпіти зневагу і наругу за Його дороге Ім'я. Він дасть мені благодать і втіху Своєї присутності, аби Його ім'я було вшановане” (Рев'ю енд Геральд, 12 травня 1896 р.).ЗІХ 98.6