10 січня. Тільки Христос задовольняє вимоги Божого Закону

“Бо один Бог, і один Посередник між Богом і людьми — Чоловік Христос Ісус” (1Тим.2:5).ЗІХ 12.1

За даною Йому владою Божий Син був другим після великого Законодавця. Христос знав, що пропащу людину можна відкупити тільки ціною Його життя. Він був настільки вищим за людину, наскільки Його благородний, чистий характер і величне становище як Вождя небесних воїнств були вищі від становища і характеру людини. Він відображав образ Свого Отця не тільки в зовнішніх рисах, але й досконалістю характеру.ЗІХ 12.2

Кров тварин, як викупна жертва за порушення Закону, не могла задовольнити Божих вимог. Життя тварини було менш цінним, ніж життя винної людини, тому воно не могло викупити від гріха. Ця жертва могла бути прийнята Богом тільки як прообраз жертви Його Сина.ЗІХ 12.3

Людина також не могла відкупити людину. Її гріховний занепалий стан робив її недосконалою жертвою для відкуплення іншого, оскільки була менш цінною, ніж життя Адама до його гріхопадіння. Бог створив людину досконалою і праведною, але після гріхопадіння жодна жертва задля її відкуплення не могла бути прийнятою Богом, якщо цінність приношення не перевершувала життя людини в її безгрішному стані.ЗІХ 12.4

Тільки життя Божого Сина було достатньою жертвою для задоволення вимог досконалого Божого Закону... Від Христа ніхто нічого не вимагав. Він мав владу віддати Своє життя й узяти його знову. Він не був зобов'язаний здійснювати служіння відкуплення. Христос приніс добровільну жертву. Ціна життя Христа була достатньою, аби врятувати людину від її гріховного становища.ЗІХ 12.5

Божий Син був в образі Бога, “Він не вважав за захват бути Богові рівним” (Филип.2:6). Ісус був єдиним із мешканців Землі, Котрий міг сказати кожному: “Хто з вас може Мені докорити за гріх?” (Йоан.8:46). Він був єдиний з Отцем у творінні людини і завдяки божественній досконалості Свого характеру мав владу відкупити гріх людини, підняти її і привести до початкового безгрішного стану.ЗІХ 12.6

Юдейська система жертвоприношень і священицького служіння повинна була символізувати смерть і посередницьке служіння Христа. Без Христа, Котрий Сам є основою усієї системи і викликав її до життя, усі церемонії не мали жодного змісту і значення. Господь відкрив Адамові, Авелеві, Сифові, Енохові, Авраамові та іншим достойним мужам давнини, і особливо Мойсеєві, що церемоніальна система жертвоприношень та священицького служіння не могла повністю забезпечити спасіння навіть однієї душі...ЗІХ 12.7

Безмежна жертва, яку Христос добровільно приніс за грішну людину, залишається таємницею, яку хотіли б осягнути також і ангели (Рев'ю енд Геральд, 17 грудня 1872 р.).ЗІХ 12.8