25 червня. Лагідність — плід Духа

“Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю” (Матв. 5:5).ВУС 190.1

Хто покірно шукає Бога, щоб отримати втіху та мир серед випробувань, той уподібнюється за своєю добротою до Христа. Навчаючись у Того, Хто лагідний і покірний серцем, ми виявляємо співчуття й доброту до тих, хто потребує втіхи, адже можемо втішати інших утіхою, яку самі отримали від Бога...ВУС 190.2

Лагідність — це плід Духа та свідчення того, що ми стали гілками живого Бога. Постійна присутність лагідності є безпомилковим доказом того, що ми — гілки Істинної Лози й приносимо багато плоду. Це свідчення того, що ми вірою дивимося на Царя в Його красі й перетворюємося на Його подобу. Де лагідність, там природні схильності підпорядковані Святому Духові. Лагідність не має нічого спільного з боягузтвом. Лагідність — це дух, виявлений Христом, коли Він терпів несправедливість, образи та глум. Бути лагідними — не означає відмовлятися від наших прав, це значить зберігати самовладання, коли є привід дати волю гніву чи духу помсти. Лагідність не дозволяє розігратися пристрастям.ВУС 190.3

Коли священики та фарисеї обрушувалися на Христа зі звинуваченнями, Він зберігав самовладання, але твердо стояв на тому, що їхні звинувачення хибні. Він говорив їм: “Хто з вас оскаржить Мене за гріх?” Він знав, що правда на Його боці. Коли Павла та Силу побили й кинули до в'язниці без суду та вироку, вони не відмовилися від свого права на те, щоб з ними поводилися як із чесними громадянами...ВУС 190.4

Повсякчас і всюди християни повинні бути такими, якими призначив їм бути Господь, — вільними у Христі Ісусі. Обов'язок, якщо виконувати його в Дусі Христовому, здійснюватиметься з освяченою розважливістю. Ми будемо керовані світлом небесним, коли матимемо живий зв'язок з Богом... Покаявшись у своїх гріхах, припавши своїми виснаженими, обтяженими душами до ніг Христа, відчувши на собі Його ярмо та ставши Його співпрацівниками, ми будемо учасниками Христа в Його стражданнях, а також у Його Божественній природі...ВУС 190.5

Ісус — наш приклад, і саме від Нього ми отримуємо силу та благодать, щоб ходити перед Богом у покорі й розкаянні (Ознаки часу, 22 серпня 1895 р.).ВУС 190.6