30 вересня. Відновлення Петра

“Симоне Йонин, чи ти любиш Мене більше від цих?” (Івана 21:15).ВУС 289.1

Петро ніколи не забував цієї болісної сцени свого приниження. Він не забував про своє зречення Христа й не думав, що, врешті-решт, це не такий вже й тяжкий гріх...ВУС 289.2

Відновлення не може бути повним, якщо воно не досягає самих глибин душі перетворювальною силою Святого Духа. Під впливом Святого Духа Петро постав перед багатотисячним зібранням і зі святою сміливістю викрив нечестивих священиків і правителів у тому самому гріху, в якому був винен сам...ВУС 289.3

Тричі після Свого воскресіння Христос випробовував Петра. “Симоне Йонин, чи ти любиш мене більше від цих? Відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої. Каже йому знову вдруге: Симоне Йонин, чи ти любиш Мене? Відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої”...ВУС 289.4

Коли Христос утретє запитав Петра: “Чи ти любиш Мене?”, Його слова досягли самих глибин душі Петра. Засудивши сам себе, Петро впав на Камінь, кажучи: “Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе”...ВУС 289.5

Дехто думає, що якщо душа спіткнулася й упала, то їй уже ніколи не повернути втрачене становище, але випадок з Петром свідчить зовсім про інше. Ще до його зречення Христос сказав Петрові: “Ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!” Доручивши йому піклування про душі, за які Він віддав Своє життя, Христос дав Петрові сильне свідчення Своєї впевненості в його відновленні...ВУС 289.6

Петро тепер був досить покірним, щоб зрозуміти слова Христа, і без зайвих питань колись неспокійний, хвалькуватий і самовпевнений учень підкорився в смиренні перед Богом. Він став справжнім послідовником свого Господа — Господа, Якого він зрікся. Думка про те, що Христос не зрікся і не відмовився від нього, була для Петра світлом, розрадою та благословенням... Він вважав, що може вибрати страту через розп'яття, але тільки вниз головою...ВУС 289.7

Христос — наша міцна башта, і сатані не під силу взяти гору над душею, яка сумирно ходить перед Богом... Якщо ми покладатимемося на власну мудрість, наша мудрість обернеться безглуздям. Якщо ж ми безкорисливо присвятимо себе праці, ні на йоту не відступаючи від принципів істини, Господь захистить нас Своєю вічною рукою та буде нашим могутнім помічником (Наставник молоді, 22 грудня 1898 р.).ВУС 289.8