2 листопада. Особливий народ

“Який віддав Себе за мас, щоб викупити нас від усякого беззаконня, очистити Собі особливий народ, ревний до добрих діл” (Тита 2:14).ВУС 323.1

Господь відділив для Себе благочестивих, і це посвячення Богові та відокремлення від світу ясно проголошені та заповідані як у Старому, так і в Новому Завітах. Існує встановлена Самим Господом стіна розділення між тим, хто належить світові, і тим, кого Він обрав зі світу й освятив для Себе. У Божого народу особливе покликання та особливий характер. У них особливі надії та перспективи, і ця особливість відрізняє їх від усіх людей. Усі, хто належить до Божого народу на цій Землі, становлять одне тіло від початку до кінця часів. У них один Глава, Котрий керує та править усім тілом. Сучасному Божому народові наказано те ж саме, що й давньому Ізраїлю, а саме: відокремитися від світу. Великий Глава Церкви не змінився. У наш час християни переживають, по суті, те ж саме, що й стародавній Ізраїль у своїх мандрах...ВУС 323.2

Коли ми читаємо Боже Слово, як зрозуміло воно говорить про те, що Божий народ — особливий і відрізняється від невіруючого навколишнього світу. Становище, яке ми займаємо, цікаве й викликає благоговіння; живучи в останні дні, як важливо для нас наслідувати Христа й жити так, як жив Він...ВУС 323.3

Тут, на Землі, у рабів Христа немає ні вітчизни, ні скарбів. Якби тільки всі вони могли зрозуміти, що лише завдяки пануванню Христа нам дозволено жити в мирі та безпеці серед наших ворогів. Нам не дано претендувати на особливі милості світу. Ми повинні погодитися з тим, щоб бути бідними та зневаженими в цьому світі, поки не закінчиться боротьба й не буде здобута перемога. Члени тіла Христового покликані вийти і відмежуватися від дружби зі світом і від духу світу; їхня сила та міць у тому, що вони вибрані й прийняті Богом...ВУС 323.4

Члени тіла Христового є тим же, чим був Він у цьому світі. Вони — сини й дочки Бога та співспадкоємці Христа, їм належать царство та влада. Світові не осягнути їхнього характеру та святого покликання. Світ не усвідомлює, що вони прийняті в Божу сім'ю. Їхня єдність і спілкування з Отцем і Сином не очевидні для світу. Світ бачить їхнє приниження та наругу, а з цього не видно, ким вони будуть. Вони — мандрівники та прибульці. Світ не знає їх і не цінує спонукань, якими вони керуються (Рев'ю енд Геральд, 5 липня 1875 р.).ВУС 323.5