25 грудня. Виконання обітниці

“Увійди в радість свого пана!” (Матв. 25:21).ВУС 376.1

У той час як учні вдивлялися в небеса, поки їхній Господь не зник з очей, вони не помітили ангелів, які зібралися навколо свого улюбленого Повелителя. Ісус вів із Собою безліч бранців, які піднялися з могил під час Його воскресіння. Коли славний похід наблизився до воріт вічного міста, ангели заспівали: “Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, — і ввійде Цар слави!” Ангели, які стояли на варті, радісно перепитали: “Хто ж Той Цар слави?” На що ангели, які супроводжували Ісуса, відгукнулися: “Господь Саваот — Він Цар слави”. Коли процесія увійшла в місто, ангели були готові благоговійно схилитися перед Господом слави, але Він рухом руки зупинив їх. Перш ніж приймати їхнє поклоніння, Він повинен був переконатися, що Його жертва заради грішного людського роду прийнята Отцем. Він мав переконатися, що ціна, сплачена Ним задля викуплення грішників, була достатньою, щоб викупити їх від влади гріха та могили... Серед пишноти небесних осель, серед темряви темряв і тисячі тисяч тих, хто очікує покласти свій вінець до Його стоп, Він не забув про тих, кого залишив на Землі зазнавати переслідувань, паплюження та знущання. Після запевнення Отця в тому, що сплачений викуп прийнятий, у Нього все ще є прохання про тих, хто вірує в Нього та йде за Його стопами: “Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоб бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від сотворення світу”. Він просив про те, щоб учні увійшли в Його радість і розділили з Ним Його славу, щоб вірний слуга Господа нарешті почув радісні слова: “Увійди в радість свого пана”.ВУС 376.2

Вислухавши Його прохання, Отець наказав: “Хай поклоняться Йому всі Божі ангели”. І відразу ж небесні двори наповнилися піснею радості та любові: “Достойний, достойний, достойний Агнець заколений і ожилий, славний Переможець”. І цей Ісус, Якому із задоволенням поклоняється незліченний сонм ангелів, прийде знову, щоб виконати Свою обіцянку й узяти до Себе всіх, хто любить Його. Хіба це не причина для радості?.. Близько виконання нашої надії, невдовзі вірні увійдуть у радість свого Господа (Ознаки часу, 27 січня 1888 р.).ВУС 376.3