30 грудня. Приготування до Небес

“І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати коштовні” (Зах. 3:5).ВУС 381.1

Чим ближче ми наближаємося до небезпек останніх днів, тим сильніші та рішучіші спокуси ворога. Сатана зійшов з великою силою, знаючи, що час його закінчується, і він діє “з усякою оманою неправди для тих, які гинуть”. Слово Боже застерігає нас, що він спробує спокусити, якщо можливо, і вибраних.ВУС 381.2

Невдовзі світ стане свідком дивовижних подій. Близький усьому кінець. Для народу Божого ось-ось почнеться час скорботи. Тоді буде видано указ, який заборонятиме дотримуватися суботи Господньої, купувати та продавати, і загрожуватиме покаранням і навіть смертю, якщо хтось не стане дотримуватися першого дня тижня як суботи...ВУС 381.3

У скорботний час сатана підбурить нечестивих і вони оточать Божий народ, щоб винищити його. Але йому невідомо, що проти їхніх імен у небесних книгах написано “прощений”. Йому невідомо, що вийшло повеління: “Зніміть з них брудну одежу, зодягніть їх у шати коштовні і покладіть на їхні голови чисті завої”...ВУС 381.4

Говорячи про необхідність відокремлення від гріха, ми повинні пам'ятати, що Христос прийшов у наш світ заради спасіння грішників і Він “може завжди спасати тих, що приходять до Бога через Нього”. Нам дана перевага вірити в те, що Його кров здатна очистити нас від будь-якої плями та вади. Ми не повинні обмежувати силу Святого Ізраїлевого. Він хоче, щоб ми приходили до Нього такими, якими є, — грішними й опоганеними. Його кров має велику силу. Благаю вас не засмучувати Його Духа запеклістю в гріху. Якщо ви впали під натиском спокуси, не впадайте у відчай. Голос цієї обітниці, який звучав у всі століття, дійшов до нас: “А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа — Праведника”. Вважаю, що навіть за одну цю обітницю з вуст смертних повинна постійно лунати пісня подяки. Збираймо ці обітниці та, коли сатана звинувачує нас у тому, що ми великі грішники, і спокушає нас сумнівами в Божій спасительній силі, повторюймо слова Христа: “Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть” (Рев'ю енд Геральд, 19 листопада 1908 р.).ВУС 381.5