17 березня. Отримуємо, щоб віддавати

“Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав учням; учні ж — тим, що посідали; також і рибу, скільки бажали” (Івана 6:11).ВУС 89.1

Цим чудом Христос показав, як місіонерська робота має бути пов'язана зі служінням Слова. Учитель дав людям не тільки духовну їжу, з допомогою чуда Він забезпечив їх також їжею матеріальною, щоб угамувати їхній фізичний голод. Цей милостивий дар допоміг закріпити у свідомості людей благодатні слова Істини, які Він говорив...ВУС 89.2

Цим чудом Христос бажає навчити нас істини, яка міститься в словах: “Без Мене не можете робити нічого”. Він — Джерело будь-якої сили, Податель усіх земних і духовних благословень. Він користується послугами людей, роблячи їх Своїми співпрацівниками та відводячи їм роль Своєї руки допомоги. Ми отримуємо від Нього добро не для того, щоб нагромаджувати його й використовувати для свого задоволення, а щоб передавати його іншим. Здійснюючи цю працю, не будемо привласнювати собі славу. Усю славу слід віддавати великому Майстрові. Не учнів потрібно було славити за те, що вони нагодували п'ять тисяч чоловіків. Вони були лише знаряддями в руках Господа...ВУС 89.3

Він, великий Майстер, не спить і не дрімає. Він постійно працює для здійснення Своїх намірів. Він довіряє нам таланти, щоб ми могли співпрацювати з Ним. Ми повинні завжди пам'ятати, що є лише знаряддям у Його руках. “Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Господі”...ВУС 89.4

Усі, хто справді прийняв Христа, не будуть задовольнятися тим, що насолоджуються Божественною прихильністю, не даруючи іншим радості, яка підбадьорює їхню душу. Найбільш чисте і святе посвячення — це таке посвячення, яке спонукає людину до невпинних безкорисливих зусиль заради спасіння тих, хто поза отарою...ВУС 89.5

Хто дає іншим від багатств небесної благодаті, той і сам буде збагачений. Службові ангели з нетерпінням чекають, коли ми станемо руслом, по якому вони зможуть зливати небесні скарби. Чоловіки й жінки можуть досягти найвищого рівня розумового і морального розвитку тільки в співпраці з Ісусом у безкорисливих зусиллях для добра ближніх. По-справжньому збагачуємося ми тільки тоді, коли намагаємося збагатити інших. Ділячись своїм скарбом, ми не зменшуємо його. Чим більше просвіщатимемо ближніх, тим яскравіше сяятиме наше світло (Рев'ю енд Геральд, 4 квітня 1907 р.).ВУС 89.6