Сон, який справив глибоке враження
У сні, даному мені 29 вересня 1886 року, я йшла разом з великою групою людей шукати ягоди. Там було багато молодих чоловіків і жінок, які мали допомагати збирати плоди. Ми були ніби у великому місті, тому що там було дуже мало вільного простору. Але навколо міста були просторі поля, гарні гаї та доглянуті сади. Попереду нас рухався великий фургон, навантажений провіантом для нашого товариства.ХС 60.2
Незабаром фургон зупинився і гурт розсіявся в різних напрямках у пошуках плодів. Усюди навколо фургону росли високі та низькі кущі з великими красивими чорницями, але всі шукали занадто далеко, щоб бачити їх. Я почала збирати ягоди поблизу, але дуже обережно, побоюючись назбирати зелених, які так перемішалися з достиглими, що я могла зривати лише одну-дві ягідки з грона.ХС 60.3
Деякі з гарних великих ягід впали на землю і були наполовину з'їдені хробаками й комахами. “О, — подумала я, — якби лишень на це поле прийшли раніше, усі ці дорогоцінні плоди могли би бути врятовані! Але зараз надто пізно. Проте я підбиратиму їх із землі й побачу, чи вони ще будуть на щось придатні. Навіть якщо вся ягода зіпсована, я принаймні зможу показати братам, що вони могли б знайти, якби не прийшли надто пізно”.ХС 61.1
На той час двоє чи троє з нашого гурту підійшли лінивою ходою до того місця, де перебувала я. Вони гомоніли про щось пусте і, здавалося, були дуже захоплені товариством один одного. Побачивши мене, вони сказали: “Ми всюди дивилися й не могли нічого знайти”. Вони з подивом глянули на кількість зібраних мною ягід. Я сказала: “З цих кущів можна зібрати й більше”. Вони почали збирати, але незабаром зупинилися, говорячи: “З нашого боку несправедливо збирати тут. Це місце знайшли ви і ягоди ваші”. Але я відповіла: “Це не має значення, збирайте, де тільки можна щось знайти. Це Боже поле і ягоди Його; зібрати їх — ваш привілей”.ХС 61.2
Але незабаром я, здавалося, знову залишилася сама. Час від часу я чула балачки та сміх у фургоні. Я гукнула до тих, хто там був: “Що ви робите?” Вони відповіли: “Ми не могли знайти ягід, ми втомилися, зголодніли й подумали, що можемо піти до фургону й пообідати. Ми трохи відпочинемо і вийдемо знову”.ХС 61.3
“Але, — сказала я, — ви ще нічого не зібрали. Ви з'їдаєте всі наші припаси, нічого нам не даючи. Я не можу зараз їсти. Тут так багато плодів, які потрібно зібрати. Ви їх не знайшли, тому що не були достатньо уважними. Вони ростуть не на зовнішньому боці кущів, ви повинні їх шукати. Дійсно, жменями їх не назбираєш, але якщо уважно дивитися між зеленими ягодами, то можна знайти відбірні плоди”.ХС 62.1
Моє мале відерце незабаром наповнилося ягодами, і я занесла його у фургон. Я сказала: “Це найкращі плоди, котрі мені будь-коли доводилося збирати, і я їх зібрала поблизу в той час як ви втомилися, безуспішно шукаючи їх далеко”.ХС 62.2
Тоді всі прийшли подивитися на мої ягоди. Вони сказали: “Це ягоди з високих кущів, тверді й хороші. Ми не думали, що зможемо щось знайти на високих кущах, тому шукали ягоди лише на низьких кущах і знайшли їх зовсім мало”.ХС 62.3
Тоді я сказала: “Подбайте про ці ягоди, а тоді йдіть зі мною шукати ягоди на високих кущах”. Та вони зовсім не приготувалися, щоб подбати про ці ягоди. Посуду й мішків було багато, проте все було зайнято їжею. Я втомилася від чекання і врешті запитала: “Хіба ви прийшли не для збирання ягід? Чому ж ви тоді не готові подбати про них?”ХС 62.4
Хтось відповів: “Сестро Уайт, ми фактично не очікували знайти ягоди там, де так багато будинків і де такий жвавий рух, але оскільки ви, здавалося, так хотіли збирати ягоди, ми вирішили піти з вами. Ми подумали, що візьмемо достатньої їжі і, якщо не зберемо ягід, то насолоджуватимемося відпочинком”.ХС 62.5
Я відповіла: “Не розумію такої роботи. Я відразу ж піду знову до кущів. День майже минув, скоро надійде ніч, тоді ми не зможемо збирати ягоди”. Дехто пішов зі мною, але інші залишилися біля фургону, щоб поїсти.ХС 63.1
В одному місці зібрався невеликий гурт людей, що були зайняті розмовою, котра, здавалося, викликала в них великий інтерес. Наблизившись, я виявила, що їхню увагу привернула мала дитина, котру жінка тримала на руках. Я сказала: “У вас обмаль часу, краще попрацювати, доки є можливість”.ХС 63.2
Увага багатьох була прикута до юнака та дівчини, котрі бігли наввипередки до фургону. Добігши до нього, вони так втомилися, що змушені були сісти й перепочити. Інші також полягали на траву, щоб відпочити.ХС 63.3
Так повільно тягнувся день, а зроблено було дуже мало. Нарешті я сказала: “Брати, ви називаєте це невдалою експедицією. Якщо ви так працюєте, то я не дивуюся, що ви не маєте успіху. Ваш успіх або невдача залежать від того, як ви беретеся за роботу. У цьому місці є ягоди, бо я знайшла їх. Дехто з вас даремно шукав їх на низьких кущах, інші знайшли декілька ягід, а повз високі кущі ви пройшли тільки тому, що не очікували знайти на них ягоди. Ви бачите, що зібрані мною плоди великі й достиглі. Згодом достигнуть і інші ягоди і ми знову зможемо переглянути кущі. Так мене навчили збирати ягоди. Якби ви шукали поблизу фургону, то також знайшли б ягоди.ХС 63.4
Урок, який ви сьогодні виклали тим, хто щойно вчиться виконувати цю роботу, стане для них взірцем. Господь помістив ці плодоносні кущі просто посеред цих густо населених місць і очікує, щоб ви знайшли їх. Та ви всі були надто поглинуті їжею й розвагами. Ви не вийшли на поле із серйозним наміром знайти ягоди.ХС 64.1
Ви повинні в майбутньому працювати із більшим запалом і ревністю, поставивши перед собою зовсім іншу мету, інакше ваші труди ніколи не будуть успішними. Працюючи так, як потрібно, ви покажете молодшим працівникам, що їжа й розваги — це менш важливі питання. Доставити в те місце фургон з провізією було нелегкою справою, однак ви більше думали про харчі, ніж про ягоди, котрі вам належало принести додому як результат ваших трудів. Ви повинні бути старанними, збирати спочатку ягоди, що поблизу, а потім шукати їх оддалік. Після цього можна повернутися й знову працювати поблизу, і так ви будете мати успіх” (Служителі Євангелія, c. [136-139]).ХС 64.2