Робота з дому в дім, що звершується в домівках людей, така ж важлива, як і проведення особливих громадських заходів. У великих містах існують певні класи людей, яких неможливо досягнути громадським євангелізмом. Таких потрібно шукати так, як пастир шукає свою загублену вівцю. Задля них потрібно докладати старанних особистих зусиль. Коли особиста робота занедбана, втрачається багато дорогоцінних можливостей, які, будучи використаними, дуже сприяли б просуванню роботи (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [111]).ХС 155.1

Існує потреба як у словах, так і в ділах співчуття. Проголошенню вістки Христа передували Його діла любові й доброти. Нехай такі працівники ходять з дому в дім, допомагаючи там, де потрібна допомога, і, якщо є нагода, розповідають про подвиг на хресті. Христос має бути їхньою проповіддю. Їм не обов'язково зупинятися на доктринальних питаннях; нехай вони говорять про роботу й жертву Христа. Нехай вони піднесуть Його праведність, виявляючи Його чистоту у Своєму житті (Свідчення для Церкви, т. 7, c. [228]).ХС 155.2

Бог не дивиться на чини та звання. Він використовуватиме смиренних, посвячених християн, навіть якщо вони не отримали такої ґрунтовної освіти, як інші. Нехай такі звершують служіння для Нього своєю роботою з дому в дім. Сидячи біля коминка, вони зможуть, за умови, що будуть смиренними, обачними та побожними, зробити більше для задоволення реальних потреб сімей, аніж рукоположений служитель (Свідчення для Церкви, т. 7, c. [21]).ХС 156.1

Члени наших церков повинні більше звершувати роботи з дому в дім, проводячи читання Біблії та розповсюджуючи літературу (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [127]).ХС 156.2

Ті, хто звершує роботу з дому в дім, знайдуть можливості для різноманітного служіння. Вони повинні молитися за хворих і робити все, що в їхніх силах, аби звільнити їх від страждань. Вони повинні працювати серед простих, бідних і пригноблених. Ми повинні молитися за безпомічних, які не мають сили волі, щоб контролювати спотворені пристрастю бажання, а також молитися разом з ними. Ревні, наполегливі зусилля повинні докладатися для спасіння тих, у чиїх серцях прокинулося зацікавлення. Сердець багатьох можна досягти тільки ділами безкорисливої доброти. Насамперед потрібно задовольнити їхні фізичні потреби. Зауважуючи нашу безкорисливу любов, їм буде легше повірити в любов Христа (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [83, 84]).ХС 156.3

Нехай працівники ідуть з дому в дім, відкриваючи людям Біблію, розповсюджуючи публікації, розповідаючи про світло, що стало благословенням для їхніх душ (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [123]).ХС 157.1

Наш Спаситель ходив з дому в дім, зцілюючи хворих, потішаючи скорботних, заспокоюючи нещасних, промовляючи слова миру до безутішних. Він брав малих дітей на руки, благословляв їх, говорячи слова надії та розради втомленим матерям. З незмінною любов'ю та лагідністю сприймав Ісус усяке людське горе й нещастя. Він трудився не для Себе, а для інших. Він був слугою для всіх. Приносити надію та силу всім, з ким Він зустрічався, — було для Нього їжею та питвом (Служителі Євангелія, c. [188]).ХС 157.2

Викладення істини в любові та простоті з дому в дім узгоджується з настановою, котру Христос дав Своїм учням, посилаючи їх у першу місіонерську подорож. Сердець багатьох можна буде досягти з допомогою похвальних пісень, щирих, смиренних молитов. Божественний Працівник буде присутній, щоб переконувати серця. “І ось, Я з вами по всі дні” — це Його обітниця. Маючи впевненість у постійній присутності такого Помічника, ми можемо трудитися з вірою, надією та мужністю (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [34]).ХС 157.3

Є потреба у працівниках, які б звершували роботу з дому в дім. Господь закликає докладати рішучих зусиль у місцях, де люди нічого не знають про біблійну істину. Спів, молитва та читання Біблії — ось що потрібно в домах людей. Зараз, саме зараз час виконувати доручення: “Навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам”. Ті, хто звершує цю роботу, повинні володіти знанням Священного Писання. “Так написано” — має бути їхньою зброєю захисту (Поради вчителям, c. [540]).ХС 157.4

Мої брати і сестри, відвідуйте тих, хто живе поруч з вами, і з допомогою співчуття й доброти намагайтеся досягти їхніх сердець. Працюйте так, щоб усунути упередженість, а не створювати її. І пам'ятайте: хто знає істину для цього часу, але обмежує свої старання своєю церквою, відмовляючись працювати для своїх не навернених ближніх, буде змушений дати звіт за невиконані обов'язки (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [34]).ХС 158.1

Під час першої місіонерської подорожі учні повинні були йти тільки туди, де раніше вже був Ісус і де Він знайшов Собі друзів. Приготування до подорожі мало бути найпростішим. Ніщо не повинно було відвертати їхньої уваги від цієї великої роботи або якимось чином викликати опір і зачинити двері для подальшої праці. Вони не повинні були одягатися, як релігійні вчителі, або використовувати щось для одягу, щоб відрізнятися від простих селян. Учні не мали заходити в синагоги й скликати народ на громадські служіння; їхні зусилля мали бути спрямовані на роботу, звершувану з дому в дім. Вони не повинні були витрачати час на непотрібні вітання або переходити з дому в дім на гостину. Але в кожному місці вони мали користуватися гостинністю тих, які були достойними, які прийматимуть їх так щиро, ніби Самого Христа. Вони мали заходити в дім з чудовим вітанням: “Мир дому цьому!”. Їхні молитви, пісні хвали, дослідження Писання в сімейному колі стануть благословенням для цього дому (Христос — надія світу, c. [351, 352]).ХС 158.2

Відвідайте своїх сусідів із дружнім візитом і познайомтеся з ними... Хто не робить цього, хто виявляє байдужість, скоро втратить свою першу любов і почне звинувачувати, критикувати й засуджувати своїх братів (Рев'ю енд Геральд, 13 травня 1902 р.).ХС 159.1

Апостол не обмежувався публічними виступами, тому що багатьох не можна було досягти вісткою в такий спосіб. Він багато ходив з дому в дім, користуючись можливістю спілкуватися в родинному колі. Апостол відвідував хворих і засмучених, потішав страждальців, підбадьорював пригнічених. І в усьому, що говорив і чинив, він звеличував Ім'я Ісуса. Так він працював “у немочі, і в страху, і у великому трепеті”. Він непокоївся, уболіваючи, щоб його вчення не справляло враження радше людського, ніж Божественного (Дії апостолів, c. [250]).ХС 159.2

Відвідуйте своїх сусідів, одного за одним і зближайтеся з ними, доки їхні серця не будуть зігріті вашою безкорисливою зацікавленістю та любов'ю. Співчувайте їм, моліться з ними, шукайте нагоди зробити їм добро і, якщо можливо, зберіть декілька людей разом і відкривайте Слово Боже їхньому затьмареному розуму. Пильнуйте як ті, котрі повинні дати звіт за людські душі і якнайкращим чином використовуйте дані вам Богом привілеї працювати з Ним у Його духовному винограднику. Не нехтуйте можливістю розмовляти з вашими сусідами і виявляти до них усю свою доброту, “щоб в усякому разі деяких спасти”. Нам потрібно прагнути мати той дух, який спонукував апостола Павла ходити з дому в дім, благаючи зі слізьми і навчаючи “покаяння перед Богом і віри в Господа нашого Ісуса Христа” (Рев'ю енд Геральд, 13 березня 1888 р.).ХС 159.3

Господь показав мені, яка робота має бути виконана в наших містах. Віруючі в цих містах повинні працювати для Бога серед своїх сусідів. Вони повинні трудитися тихо і смиренно, несучи з собою, куди б вони не йшли, атмосферу Неба (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [128]).ХС 160.1

Вражаюча сцена

Аудиторія з однієї душі