Вістка зірок

Зірки також мають вістку підбадьорення для кожної людини. Коли серце втрачає мужність і напосідають спокуси, коли перешкоди видаються нездоланними, цілі життя недосяжними, а його прекрасні обіцянки — як яблука Содому, де можна знайти мужність і непохитність, як не в уроці, котрого Бог звелів нам навчатися в зірок, що здійснюють свій незмінний рух?ВО 113.1

“Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його. Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: ‘Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право’. Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний — Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. Він змученому дає силу, а безсилому — міць ”. “Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю”. “Бо Я — Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, — Я тобі поможу!” (Ісаї 40:26-29; 41:10, 13).ВО 113.2

Пальмове дерево, змучене палючим сонцем та лютою піщаною бурею, стоїть серед пустелі зелене, квітуче й родюче. Його коріння п'є із живих джерел. Його зелена крона видніється здаля над спаленою безлюдною рівниною, і помираючий подорожній спрямовує свої немічні кроки в прохолодну тінь, до життєдайної води.ВО 113.3

Дерево в пустелі є символом того, чим, згідно з Божим задумом, має бути життя Його дітей у цьому світі. Вони повинні провадити змучені, збентежені душі, готові загинути в пустелі гріха, до живої води. Вони мають указувати своїм ближнім на Того, Хто запрошує: “Якщо хто спраглий, хай приходить до Мене і п'є” (Івана 7:37).ВО 114.1

Широку і глибоку ріку, котра слугує магістраллю для торгівлі й переміщення народів, цінують як велике благо для світу; а що можна сказати про маленькі струмочки, які допомагають утворити цей величний потік? Якби не вони, ріки не було б. Від них залежить саме її існування. Часом і мужів, покликаних керувати великими справами, ушановують так, ніби успіх у цих справах — винятково їхня заслуга. Але цей успіх вимагав вірної співпраці майже незліченної кількості скромніших працівників, про яких світові нічого не відомо. Виконані завдання, що не отримали похвали, праця, що залишилася без визнання, — ось доля більшості трудівників у світі. І така доля наповнює багатьох почуттям невдоволення. Вони вважають, що життя прожито даремно. Але маленький струмочок, який безшумно біжить гаями та луками, несучи здоров'я, родючість і красу, приносить на своєму шляху стільки ж користі, що й широка ріка. А роблячи внесок у життя ріки, він допомагає досягти того, чого сам ніколи не досягнув би.ВО 114.2

Цей урок необхідний для багатьох. Талант надто обожнюють, суспільного становища надто домагаються. Дуже багато людей не робитимуть нічого, доки не будуть визнані лідерами; дуже багато хто втрачає зацікавлення роботою, якщо не отримує похвали. Чого нам потрібно навчитися — це вірності в найбільш повному використанні наших сил і можливостей, а також того, аби бути задоволеними долею, котру доручає нам Небо.ВО 115.1