18 червня. Потік любові

Улюблені, любімо одне одного, бо любов є від Бога, і кожний, хто любить, народився від Бога і знає Бога (1 Івана 4:7).ННП 201.1

Якщо небесний принцип вічної любові наповнює серце, вона виливатиметься на інших не тому, що вони виявляють прихильність, а тому, що любов — це принцип дії, який змінює характер, керує спонуканнями, панує над пристрастями, долає ворожнечу й підносить почуття. Така любов не обумовлена угодою, включаючи в себе тільки “я і моє”, але широка, як світ, і висока, як небеса. Вона перебуває в гармонії з любов'ю ангелів. Виплекана в душі любов наповнює пахощами все життя, справляючи облагороджувальний вплив на все навколо. Володіючи такою любов'ю, ми не можемо не бути щасливими, незалежно від того, усміхається нам доля чи ні. І якщо ми любимо Бога всім серцем, то повинні любити і Його дітей. Любов — це дух Бога. Це небесна прикраса, яка наділяє душу справжнім благородством та гідністю.^{40YI Dec. 23, 1897}ННП 201.2

Душа, сповнена любові Ісуса, надає словам, манерам, виразу обличчя надії, мужності, спокою... Вона пробуджує бажання кращого життя; душі, готові ослабнути, зміцнюються, а ті, які ведуть боротьбу зі спокусою, отримують підтримку й утіху. Зі слів, виразу, манер виходить яскравий промінь сонячного світла, залишаючи після себе ясний шлях до Неба... Кожен з нас має можливість допомогти іншим. Ми постійно справляємо враження на молодь, котра перебуває поруч із нами. Сам вираз обличчя — це дзеркало, у якому відображаються внутрішнє життя. Ісус бажає, щоб ми уподібнилися до Нього, сповнилися ніжного співчуття, здійснюючи служіння любові у виконанні невеликих обов'язків життя...ННП 201.3

Наш обов'язок — жити в атмосфері любові Христа, глибоко дихати Його любов'ю та відображати навколо себе її тепло. Яка сфера впливу відкривається перед нами! Як ретельно повинні ми обробляти сад душі, аби він відтворював лише чисті, свіжі, запашні квіти. Слова любові, ніжності й милосердя освячують наш вплив на інших.^{41MS 24, 1887}ННП 202.1