14 лютого. Праведні в Христі

Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю (2 Кор. 5:21).ННП 57.4

Прощення та виправдання — це одне і те ж. Повіривши, людина перестає бути бунтівником, дитиною гріха й сатани і стає вірним підданим Ісуса Христа — і не через успадковану благодать, а тому, що Христос приймає її як Свою дитину через усиновлення. Грішник отримує прощення своїх гріхів, оскільки ці гріхи були покладені на замісну Жертву і Поручителя. Господь звертається до Свого Небесного Отця, кажучи: “Це Моє дитя, Я скасовую його смертний вирок і дарую йому Мій страховий поліс життя — вічне життя, адже Я зайняв його місце і постраждав за його гріхи. Він — Мій улюблений син”. Таким чином прощена й зодягнена в прекрасні шати Христової праведності людина постає перед Богом невинною...ННП 57.5

Прерогатива Отця — прощати наші злочини і гріхи, оскільки Христос узяв на Себе нашу вину та помилував нас, зарахувавши нам Свою праведність. Його жертва повністю задовольняє вимоги правосуддя.^{336 BC 1070}ННП 58.1

Багато хто вважає, що вади їхнього характеру не дозволять їм досягти встановленого Христом стандарту, однак таким потрібно лише впокорюватися на кожному кроці під міцну Божу руку. Христос оцінює людину не за кількістю виконаної роботи, а за духом, з яким вона виконує цю роботу. Коли Він бачить, що люди несуть тягарі, намагаючись робити це покірно, не довіряючи собі, але покладаючись на Нього, Він додає до їхньої праці Свою досконалість та Свою силу, і Бог приймає цю працю. Ми обдаровані в улюбленому Сині. Вади грішника покриті досконалістю і повнотою Господа, Котрий є нашою Праведністю. Хто зі щирою горливістю і розбитим серцем докладає покірних зусиль, щоб жити в згоді з Божими вимогами, на тих Отець дивиться зі співчуттям та ніжною любов'ю; Він вважає таких слухняними дітьми, і їм залічується праведність Христа.^{34Letter 4, 1889}ННП 58.2