28 лютого. Радість невимовна і преславна

Ви Його любите, не бачивши, ви вірите в Нього, хоча не бачите нині, радієте невимовною і преславною радістю (1 Петра 1:8).ННП 72.4

Христос сказав: “Якщо хто спраглий, хай приходить до Мене і п'є” (Івана 7:37). Ви вже вичерпали це джерело? Ні, адже воно невичерпне. Варто вам тільки відчути свою потребу, і ви можете пити з нього знов і знов. Це джерело завжди повне. Напившись із нього одного разу, ви вже не захочете тамувати спрагу з розбитих водоймищ цього світу; ви не почнете дізнаватися про те, як відшукати побільше задоволень, розваг і веселощів. Ні, адже ви п'єте з потоку, який веселить місто Боже. Тоді радість ваша буде досконалою.^{59RH March 15, 1892}ННП 72.5

Чому б не представляти релігію Христа такою, якою вона насправді, — сповненою привабливості й сили? Чому ми не відкриваємо світові красу Христового характеру? Чому не показуємо, що маємо живого Спасителя, Котрий супроводжує нас як у світлі, так і в темряві та Котрому ми можемо довіряти?..ННП 73.1

Нам доводилося бачити, як хмари закривали від нас сонце, але ми не засмучувалися і не вдягали волосяницю зі страху, що більше ніколи його не побачимо. Ми не виявляли з цього приводу жодного занепокоєння, натомість, не втрачаючи бадьорості, чекали, доки розійдуться хмари і з'явиться сонце. Точно так само слід чинити і в годину випробування та спокус. Нам може здаватися, що хмари закрили від нас яскраві промені Сонця праведності, проте ми знаємо, що обличчя нашого Спасителя не назавжди приховано від нас. Він дивиться на нас із любов'ю та ніжним співчуттям. Не будемо залишати нашої відваги, бо вона варта великої нагороди, але коли хмари нависають над нашою душею, звернімо свої погляди туди, де можемо побачити Сонце праведності і зрадіти, що маємо живого Спасителя. Згадаймо, яким прекрасним було світло, котрим ми насолоджувалися, будемо невпинно роздумувати про Ісуса, і світло знову засяє над нами, а гнітючі думки залишать нас. Ми матимемо радість у Христі та підемо на Сіон зі співом.^60Ibid.ННП 73.2