12 січня. Проклята!

“До жінки промовив: ‘Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, — а він буде панувати над тобою’. І до Адама сказав Він: ‘…Проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя’” (Бут. 3:16, 17; див. також Бут. 3:14-19).БМ 16.5

Господь сказав Єві, що відтепер її долею стануть страждання та горе… Бог створив Єву рівною Адамові. Якби вони залишилися слухняними Божій волі, живучи в гармонії з Його великим Законом любові, то завжди були б і в згоді один з одним. Однак гріх призвів до суперечностей, і тепер захистити їхній союз і зберегти гармонію могла лише покора однієї зі сторін іншій. Єва згрішила першою; вона, усупереч Божим повелінням, піддалася спокусі, віддалившись від свого чоловіка. Через її наполегливі прохання згрішив Адам, тепер вона повинна була коритися йому…БМ 17.1

Єва була щасливою в Едемі біля свого чоловіка, але, як і невгамовні “Єви” нашого часу, тішила себе надією долучитися до вищої сфери, ніж та, яку Бог призначив для неї. Намагаючись піднятися вище свого становища, вона опинилася значно нижче. Такий самий результат чекає на всіх, хто не бажає добровільно виконувати життєві обов'язки відповідно до Божого плану. Прагнучи досягти становища, не призначеного для них Богом, багато жінок залишають порожнім те місце, де вони могли би бути благословенням…БМ 17.2

Створивши людину, Бог поставив її володарем над усією землею та всім живим. Поки Адам залишався вірним принципам Неба, природа підкорялася йому. Однак коли він порушив Божественний Закон, підвладний йому тваринний світ повстав проти його правління. Так у Своєму великому милосерді Бог хотів показати людям святість Свого Закону, щоб вони на своєму особистому досвіді побачили, наскільки небезпечним є нехтування Його Заповідями.БМ 17.3

Відтоді Бог з любові до людей призначив для них життя, наповнене працею і турботами. Таке покарання, спричинене гріхом людини, повинно було навчити її приборкувати свої бажання та пристрасті, розвиваючи навички самовладання. Це було частиною великого Божого задуму щодо відродження людини з безодні гріха та виродження (Патріархи і пророки, c. [58-60]).БМ 17.4