14 жовтня. Народжений знову

“А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!” (Івана 3:21; див. також Івана 3:1-21).БМ 324.1

Никодим прийшов до Господа, щоб подискутувати з Ним. Однак Ісус відразу ж виклав перед ним фундаментальні принципи істини, сказавши, що той має потребу не стільки в теоретичних знаннях, скільки в духовному відродженні, потребу не в задоволенні своєї цікавості, а в оновленні серця…БМ 324.2

Никодим… зрозумів, що найсуворіше формальне дотримання людиною букви Закону не дає їй права на вхід до Царства Небесного. З людської точки зору, його життя було праведним й гідним поваги, але у присутності Христа він відчув нечистоту серця й усвідомив свою гріховність… Коли Спаситель пояснив йому, що означає народження згори, він палко зажадав цієї переміни у своєму житті… Ісус відповів на це німе запитання: “Як Мойсей підняв змія в пустині, так має бути піднятий Син Людський, щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя”…БМ 324.3

Никодим зрозумів цей урок і засвоїв його. Він почав досліджувати Святе Письмо по-новому — не з наміром дискутувати щодо теорії, а щоб отримати нове життя для душі. Як тільки Никодим підкорився керівництву Святого Духа, він почав споглядати Небесне Царство…БМ 324.4

Хоч певний час Никодим не визнавав Христа публічно, він все-таки стежив за Його життям і розмірковував над вченням. На радах синедріону Никодим неодноразово руйнував задуми священиків знищити Ісуса…БМ 324.5

Після вознесіння Господнього, коли учні через переслідування змушені були розпорошитися, Никодим сміливо виступив уперед. Він пожертвував своє багатство для підтримки молодої Церкви, яка, за сподіваннями юдеїв, мала б зникнути зі смертю Христа. У найнебезпечніший час той, який колись був обережним і сповненим сумнівів, стояв міцно, наче скеля, зміцнюючи учнів у вірі й надаючи матеріальну допомогу для справи поширення Євангелія. Його зневажали й переслідували ті, котрі раніше ставилися до нього з повагою. Никодим став бідним, втратив колишню пошану, але не похитнувся у вірі, яка зародилася в його душі тієї першої нічної розмови з Ісусом (Христос — надія світу, c. [171-177]).БМ 324.6